Розділ 16

Еллі

Наступні кілька днів для мене були наче в пеклі. Себастьян не казав нічого про дзвінок брата, бо, дякую небесам, мені вдалося удати, що я спала у той час і нічого не чула. Щоправда, швидко пошкодувала про це. Мені хотілося поговорити ним. Поділитися із Себастьяном своїми думками та страхами. Розповісти йому, що сталось між мною і Марком — навіть така ідея зʼявилась, але я відкинула її. Не зараз. Якщо я зроблю це зараз, він, скоріш за все, подумає, що я брешу. І стане на сторону Марка. Адже Доджі навряд відпустять свого молодшого сина і не підтримають в його очах старшого.

— Ти певен, що хочеш цієї зустрічі? — прошепотіла я, розуміючи, що шляху назад вже немає. Ми щойно зайшли в потяг, і не встигли навіть зайняти свої місця, як склад рушив. 

Минулі кілька днів я намагалася поводитись невимушено, але насправді, мені вдавалося все лише через те, що я мала багато роботи. Бо кожну вільну хвилинку, якщо така зʼявлялась, думки повертались до клятого Марка. Його тон, те, як він говорив із Себастьяном про мене, зводило мене з розуму. “Ти можеш спати з нею” — мене нудило від цих слів і від тону, яким він мовив це. Якимось чином Марк змушував мене почувати себе винною. Наче саме я була тією, хто спровокував ситуацію між нами. Наче я була… Повія. Ні на що не гідна, окрім як “просто спати” з кимось. Ледь не знудило від цих думок. Частина мене навіть злилась на Вайлена — якби він не виклав ту фотку, мій колишній ні про що не дізнався б раніше часу. Про наші стосунки з його братом. Я була готова до цієї зустрічі, коли в мене був хоча б один козир — застати зненацька. Але зараз, коли він знає… Мені було страшно уявити, що Марк та їхні батьки могли за цей час спланувати. Може подати мене в негативному світі або ж просто знущатись. Чи виставити мене за легковажну дівчину, як Марк вже намагався під час дзвінка із Себастьяном? Здається, я демонізую сімʼю свого хлопця, так? 

А я навіть не знала, про що вони говорили за закритими дверми. Скоріш за все, там звучало щось гірше аніж “просто спати з нею”.

Себастьян стиснув мою руку. Лише зараз я помітила, що руки мої тремтіли. Після того, як хлопець озвучив своє питання.

— Еллі, ти в порядку?

— Я…

— Бачу, що ні. Не треба казати іншого. Поділись зі мною. Ти нервуєш перед зустріччю з моєю сім'єю? 

Я хотіла, правда, хотіла сказати йому, що почула частину розмови із Марком. Проте якщо відкрию рота, то не зможу стриматись і розповім Себастьяну все. Справжню причину. 

Смішно, та колись я не хотіла розповідати йому, бо вважала це пройденим етапом. А тепер боюсь, бо, знаючи це, Себастьян може відвернутись від мене. Може прийняти їхню сторону, адже вони — сімʼя. І навіть освічення мені у коханні цього не міняло. Якби тоді я знала, що ми опинимось на цьому етапі, я б розповіла хлопцеві ще на самому початку, коли він вперше запитав. Коли Себастьян міг відвернутись, але при тому не ранити мене. Коли він ще був байдужий. Але зараз… Зараз такого варіанту вже не було.

— Ей? — він обійняв мене, стиснувши мою долоню сильніше. Його занепокоєні очі не відривались від моїх. 

Лише зараз до мене дійшло, що я занадто довго мовчу.

— Так, — прошепотіла, кусаючи губу. Стриматись. Стриматись. Я не можу давати задню. — Нервую, бо… Не можу по-іншому.

Він посміхнувся, цілуючи мене в скроню. 

— Я з тобою, — Себастьян прошепотів на вухо. — Ти не залишишся одна жодної секунди. І, повір, скандалу з цього приводу не буде. Еллі, подивись на мене. Я кохаю тебе. Ми разом, — він кивнув на наші стиснуті долоні. — І ми пройдемо це разом.

В мене перехопило подих. Знов. Здається, я втратила глузд більше, аніж сподівалась.