Розділ 14

Себастьян

Від дівчат не було чутно нічого хвилин зо двадцять. Я вже потроху починав нервуватись. Уява малювала картину, що Василина сильно засмучена, а Еллі намагається втішити її всіма засобами. Та все ж, хоч як рука тягнулась до телефона, я не робив цього. Вона — самостійна дівчинка, і знає, що можна мені написати за будь-яких обставин.

Щойно ця думка промайнула в мене в голові, як телефон завібрував. 

— Ей, де Еллі і Вася? — запитався Дорел, хмуро дивлячись на Вайлена. Здається, він єдиний був занепокоєний відсутністю дівчат, так само як і я. Вайлен… Ну, він сперечався з Марою і важко було зрозуміти, чи думає він, що Василина досі говорить з батьками, що вона сказала перед тим, як піти з власної вечірки, чи переймається якимись іншими думками.

— Якраз перевіряю, — відповів, і ми удвох глянули на екран мого телефона.

“Згортайте вечірку”

Всього два слова, та все було зрозуміло. Василина засмутилась і, скоріш за все, плакала. 

— Агов, панове, — Дорел свиснув, пригортаючи до себе увагу. — Час продовжити святкування в тихішому форматі. То ж пропоную взяти смаколики — кому що в душу запало — і розійтись по кімнатах.

— Першому хто встигне забратись, пропоную додатковий шматочок торта, — додав я, відправляючи Еллі повідомлення із запитанням, наскільки все погано.

“Не дуже. Але буде ліпше, якщо залишок вечора ми подивимось фільм маленькою компанією.”

“Ти залишишся в гуртожику?”

“Якщо для мене знайдеться містечко.”

Я показав повідомлення Дорелу, і той, тільки просканував поглядом текст, сказав:

— Мій сусід зараз у Польщі, то ж можу помінятись з тобою кімнатами на ніч. Ви з Еллі залишитесь в мене, а я з Вайленом.

Ми з Дорелом ніколи не були настільки близькими товаришами, але я був вдячний за те, що його дружба з Вайленом розповсюджується і на мене в деяких випадках.

— Дякую.

— Це їй дякую, що вона разом із Васею зараз.

— Що трапилось? — спитав Вайлен, щойно ми залишились в кімнаті втрьох.

Я вирішив не травмувати засмученого друга ще сильніше, повідомив лиш, що Василина стомлена від пишного святкування. 

Дівчата повернулись невдовзі після того, як я повідомив Еллі, що ми все згорнули. Дорел залишився на фільм з нами, бо все одно не міг ліг спати в себе в кімнаті, адже її мали зайняти ми з Еллі.  

Їсти торт прямо в ліжку, ледь поміщаючись упʼятьох перед екраном ноутбука, було не менш весело, аніж попередня тусовка з музикою та танцями. Я періодично кидав погляди на іменинницю, частково почуваючись винним через зіпсоване свято, але, здається, Еллі просто чарівниця — Василина посміхалась разом з усіма, брала участь в коментарях, то ж, важко було сказати, що ще нещодавно вона була засмучена. Здається, їй було достатньо просто провести час в компанії близьких друзів. Що ж, ми трохи не вгадали з форматом свята.