Розділ 13

Себастьян

— Ти впоралась на відмінно, — прошепотів на вушко Еллі, притискаючи її до себе. Мені навіть не було смішно спостерігати за тим, як нервувалась моя дівчина, дізнавшись свою роль у підготовці вечірки-сюрприза. Думаю, вона і сама знає, як впоралась, адже пів вечора не зводила свого уважного погляду з іменинниці. Але я хотів сказати це їй. 

— Дякую, — вона посміхнулась, заглянувши мені в очі. Я ніжно поцілував дівчину, проте ми швидко повернулись в рамки пристойності. Черга казати тост іменинниці якраз дійшла до мене і я з цим блискуче впорався, щоправда, змусив трохи її почервоніти. Що поробиш, тости — не моя стихія. Але я видав краще, що міг. 

Тим часом моя дівчина ніби була одночасно в двох вимірах — одночасно брала участь у загальних веселощах, але при тому і думала про щось інше. 

І це не могло не насторожувати. Невже вона якимось чином дізналась, що я хочу запропонувати їй? Ні, навряд. Еллі точно не могла про це знати, адже я нікому не говорив ні слова — ні Вайлену, ні Марі, ні тим паче комусь іще. Вона ж не може бути екстрасенсом? Ні, навряд, але що ж тоді її тривожить? Я і сам почав трохи нервуватись, хоча успішно тримався від цього весь тиждень, що обдумував цю ідею. Іноді я можу бути раціональним і не приймати рішень на гарячу голову. Але поведінка Еллі…

— Еллі, все в порядку? — тихенько спитав я, але дівчина навіть не помітила — я почув якийсь звук, який вона вдало приглушила, закривши рота долонею. Прослідивши за її поглядом, збагнув: справа була у Василині. Коли Вайлен дістав свою гітару і почав виконувати пісню, що написав власноруч, дівчина розгубилась та почервоніла ще сильніше, ніж коли побачила всіх нас у кімнаті. Йой, що б це не було, та, здається, Василина була не в захваті від присвячених їй пісень. Не можу сказати, що пісня була погана, проте дівчині від неї точно не було добре. 

— О Боже, просто не можу на це дивитись, — прошепотіла збоку від мене Еллі, та я тільки встиг, що помітити, як вона метнулась до виходу. Як добре, що на вечірці була купа людей, і ніхто не помітив ані її зникнення, ані мого. 

— Як ніяково, — прошепотів, як тільки наздогнав Еллі. Голосно говорити не хотілось, адже здавалось, ніби скрізь навколо нас зайві вуха.

— Здається, вона не любить публічних романтичних жестів, — так же тихо відповіла моя дівчина. — Невже він не знав?

— Ее, ну, навряд чи вони обговорювали це…

Еллі фиркнула:

— Ти б зробив щось подібне для мене?

— Навряд, мені здається, ти також не любиш, як ти там сказала? Публічних романтичних жестів.

— От, бачиш. Ми також це не обговорювали, але ж ти це знаєш. 

— Ну, що ж… Можу лише сподіватись, що це не була фатальна помилка.

— Не можу сказати чи фатальна, але точно не перша.

— Що ти маєш на увазі?

Еллі поділилась зі мною розмовою з Василиною, але ясніше не стало. Як тільки мені здається, що я більше розумію дівчат, як дівчата стрімко доводять, що зрозуміти їх далеко не так вже й просто. 

— Ей, — Еллі подивилась на мене з підозрою. — Мені здається, чи ти якось… розслабився?

— Нічого подібного. Просто нарешті зрозумів, що тебе так непокоїло весь вечір. І тепер, знаючи причину, можу впевнено сказати: Вайлен з Василиною просто й досі вивчають одне одного, тому і є такі фейли… Впевнений, у Васі сьогодні також видався нервовий день, і тому, думаю, вона сказала що сказала. Вайлен же весь день удавав, що й не пам'ятає про її день народження. Лише привітав її зранку повідомленням і на тому все. Тому вона й сказала так. Уяви, яким мудаком для неї він тоді здавався.

Та насправді, найбільше я радів тому, що Еллі таки гадки не мала про мою ідею і не переймалась саме через це. Ще не час підіймати цю тему.

— Що він зробив? Привітав її повідомленням? Я думала, вони бачились зранку, і думала, він пропонував зустрітись їй ввечері, типу, романтичне побачення і… — я бачив, як вона закипає, і це викликало посмішку. — Невже тобі весело?!

— Ні, просто приємно бачити, як ти турбуєшся про друзів.

Я обняв її, та Еллі, положивши голову на моє плече, тихо прошепотіла:

— Чому я не знала про цю придуркувату ідею ігнорувати її весь день? Василина була засмучена ледь не цілий день, і я вже почала нервувати через неї і їхні стосунки. 

Проводячи долонею по її світлому волоссі, я нахилився ближче до дівчини:

— Наступного разу я попіклуюсь про те, щоб ти брала участь в подібних організаціях на рівні радника з розуміння дівчат. 

— Якщо їхні стосунки доживуть до наступного разу, з такими стараннями Вайлена, — фиркнула Еллі. 

— Іноді я й забуваю, якою ти можеш бути…

— Злою?

— Категоричною.

Ми засміялись. Нарешті картинка в Еллі склалась і дівчина перестала заморочуватись із тим, що там трапилось у Васі із Вайленом. І варто було перейматись цим половину вечора… 

Нас перервала поява у коридорі власне іменинниці. Василина була настільки засмучена, що, здається, навіть не помітила нас, промайнувши в сусідній коридор.