Розділ 12

Еллі

Сьогодні ми знов збирались у гуртожитку — втретє за тиждень. У Василини був день народження і Вайлен, як її хлопець, взявся за приготування вечірки-сюрприза. Моя задача була не найцікавішою. Власне, поки тривала вся підготовка, я мала зробити так, щоб Василина ні про що не здогадалась. В цей момент я зовсім не раділа тому, що вмію тримати язика за зубами. На щастя, мені не довелося ходити з заінтригованим виглядом і ледь стримуватись від того, щоб все не виказати. Ми півдня напередодні обговорювали плани “відволікання” із Себастьяном, та ідея надійшла від Дорела: 

— А чого тут вигадувати? Похід до ресторану — доведеться теревенити й не палитись, театр вже саме собою підозріло. Враховуючи, що офіційно ти навіть не знаєш про день її народження — сходіть у кіно. І говорити багато не треба, і достатньо банально, щоб не викликати підозр.

— Достатньо банально? — фиркнув Себастьян. — Не знаю, хто так думки формулює, але ідея прекрасна!

— Так, — я нарешті змогла видихнути спокійно, адже тепер не доведеться нервувати з приводу того, як поводити себе і що взагалі робити. 

Дорел лиш знизав плечима та повернувся до телефону. Його незацікавленість навіть трохи дивувала, адже він взяв на себе багато планів з підготовки до свята — замовив шари, торт та хто зна, що ще. 

Зустрівшись із Василиною в день її народження, я з полегшенням видихнула, коли зрозуміла, що вигадувати нічого більше не доведеться — дівчина розповідала про книжку, на основі якої й був створений фільм, що ми обрали. Не сказати, що вона виглядала так, наче в неї якесь свято. Після перегляду дівчина запросила мене у кавʼярню, і, перевіривши час, я похитала головою — ми мали повертатись до гуртожитку, вже все готово для вітання. 

— Давай наступного разу?

— Ви із Себастьяном запланували щось? 

— Еее, щось типу того.

Вона кинула на мене короткий погляд і посміхнулась:

— Іноді заздрю вашим стосункам. Дуже рада за вас, — не встигла нічого сказати, як Василина продовжила: — Щооо ж, взагалі-то, в мене сьогодні день народження, але я буду рада, якщо ми натомість сходимо на каву із десертами завтра.

Розгубившись після її зізнання в заздрощах, я не стала питати про те, чому ж вона вирішила запросити мене в кавʼярню, а не провести цей день якось більш цікаво, в компанії чи з Вайленом. Замість того привітала Василину із днем народження, і доки ми діставались до гуртожитку, я, як подруга, що “не знала про день народження”, намагалась витягнути з дівчини інформацію про те, який подарунок вона хотіла б отримати. 

З мене вийшов би прекрасний шпигун — адже, зайшовши в кімнату, де на неї нахлинула купа звуків — музика, привітання, яскраві повітряні кульки та навіть конфетті — Василина була в повному щоку. Я невинно приєдналась до вітань. На щастя, дівчина була дуже розчулена таким жестом і здається навіть пустила сльозу.  

Вечірка точно була дуже гарною ідеєю — такою щасливою Василину я ще не бачила. В перше за час нашого знайомства дівчина, здається, дозволила собі розслабитись, відпустити щось, що так гнітило її та розважитись. Чомусь я підсвідомо спостерігала за взаємодією Вайлена із дівчиною, але ж нічого такого не помічала. Не знаю, чому. Можливо, я намагалась знайти щось після її слів про наші із Себастьяном стосунки.