Розділ 11

Еллі

“Я не можу обіцяти тобі довге щасливе життя разом, але ми можемо спробувати”

Ці його слова супроводжували мене декілька наступних днів. Найстрашнішим виявилось дозволити собі зробити цей крок на зустріч Себастьяну. Не знаю, чому так боялась того, що він виявиться копією свого старшого брата. Але всі мої підозри припинились з того моменту, як Себастьян сказав ці слова. Можемо спробувати. Якщо я даю собі таку можливість, нечесно було б ставитись до свого хлопця з підозрою. Свого хлопця. Я все ще в шоку.

За те хто не був в шоку, то це Толіяна. Вона прийшла до мене з пляшкою вина як тільки дізналась, що ми почали зустрічатись. 

— Це не-е-еймовірно, — протягнула дівчина, сьорбнув вина зі свого бокала. Толіяна так посміхалась, ніби це в неї в житті щось значне трапилось. Але за це я її й обожнюю — вона вміє радіти за інших щиро. 

Життя заграло зовсім іншими фарбами. Тепер кожен похід в університет, навіть на найнуднішу пару, був приводом для гарного настрою — адже ми зустрінемось із Себастьяном в перерві на каву, або я займу своє вікно в навчанні не нудним зубрінням наступного семінару, а посиджу в компанії друзів у гуртожитку. Ми з Василиною посміємось з невдалих спроб хлопців пройти рівень у грі, або навпаки порадіємо, коли вони це зроблять. Послухаємо чудернацькі історії про пригоди Вайлена, пограємо в настільні ігри. 

Разом з цими людьми я остаточно запевнилась у тому, що Себастьян зовсім не такий, яким уявляла його до того, як ми стикнулись в університеті. Він добрий, веселий із друзями, а зі мною — чуйний і турботливий. Він розумів мене, і ставився до мене як до скарбу, що потрапив хлопцеві в руки, і мушу зізнатись, я ніколи не відчувала себе настільки милою, красивою, розумною та жіночою, як поряд із ним. Мені не треба було червоніти, або виправдовувати якісь певні очікування. Не треба було поводитись якось по-іншому з Себастьяном чи в колі його друзів. Він приймав мене такою, як я є. Сміявся з Дорела та Вайлена, коли я перемагала хлопців у дебатах на різні теми та пишався мною. Хоч Вайлен і не був в захваті від того, що іноді я була “занадто розумною”. Себастян завжди спостерігав за тим, щоб мені було комфортно. Деякий час хлопець навіть не сповіщав про те, що стосунки між нами вийшли на новий рівень — чекав, доки я буду до того готова. Але насправді не думаю, що його друзі не здогадалися б рано чи пізно. Та головне, я не боялась того, що вони дізнаються. То ж, ми не довго тримали це в таємниці, чи, радше б сказала, не афішували того. 

Влаштовувати вечір жахастиків стало нашою традицією. Щопʼятниці Себастьян піклувався про те, аби в нас було достатньо смаколиків, обирав декілька фільмів, які б хотів подивитись зі мною. Я своєю чергою обирала один із запропонованих ним жахастиків, і так починались найкращі вихідні, які ми коли-небудь мали. Поцілунки між напруженими моментами, його легкі торкання до мого тіла — спочатку ніби втішаючи, але згодом дотики переходили в більш пристрасні поцілунки. Поки до кінця ми додивились лиш один фільм. Все інше — уривками, адже на якомусь моменті події на екрані зовсім переставали хвилювати нас. Ми мали щось набагато ліпше — цей неймовірний час, що можемо провести поряд. 

Я опинилась на ліжку під хлопцем, коли він, розірвавши поцілунок, ніжно подивився на мене.

— Ти все ще шарієшся? — запитав Себастьян з посмішкою на обличчі, коли його пальці торкнулись моїх оголених грудей.

— Ну, я… — відчуваю, як почервоніли мої щоки. Це не був наш перший раз, проте я дійсно ще… адаптуюсь. Чи це було нормально? Сподіваюсь, що так, що я не якась зламана дівчина. Себастьянові губи торкнулися моєї щоки, а потім плавно опустилися на шию. Його дихання лоскотало мені шкіру. Закинула голову, даючи хлопцеві більше простору для поцілунків. — Я не маю багато досвіду, то ж, деякі… дотики… для мене нові і…

— Ти ідеальна, — прошепотів Себастьян твердим тоном. Так, щоб я навіть не сміла думати про свою недосвідченість чи будь-що інше. — Навіть уявити собі не можеш, наскільки мені подобається твій невинний янгольський погляд. Наскільки для мене важливо, що деякі речі ти пізнаєш саме зі мною, — він легенько вкусив шкіру на моїй шиї. 

— Я тобі довіряю, — прошепотіла йому у відповідь крізь стогін. 

Себастьян це знає. Але для мене слова “я тобі довіряю” були ледь не на рівні з іншими трьома словами, котрі кожен мріяв почути у своєму житті. То ж я хочу, щоб хлопець це почув. І  дуже рада, що Себастьян ставиться до цього — до мене — відповідно. Його не налякала моя поведінка, він і далі був впевнений у кожній своїй дії, проте не давив на мене, лиш мʼяко підводив до кожного наступного кроку. В житті. В стосунках із друзями. В ліжку.

Себастьян

— Одразу видно, що в тебе появилась дівчина, — фиркнув Вайлен.

— Тебе самого не бісить говорити лише по секс? — закотила очі Мара, не встиг я й рота відкрити.

— Це ти про нього сказала!

— Бо ти саме це і мав на увазі. Припини заздрити Себастьяну і ліпше зроби щось для своєї дівчини, щоб…

— Ей! Себ, скажи їй щось.

— Взагалі-то, я згоден з Марою, — посміхнувся я. — А свої стосунки з Еллі мені, чесно кажучи, не дуже хотілося б обговорювати. Достатньо того, що в нас все добре.

Більш ніж добре — прекрасно. 

У Вайлена все було не настільки прекрасно, і це поглибилось відтоді, як я почав пропадати в Еллі щопʼятниці та повертатись щонеділі. Або понеділка. Завдяки цьому хлопець мав вільну кімнату і час, але Василина… Ну, мабуть, не була готова.