Розділ 8

Еллі

“Які плани на вечір?”

“Маю бути з подругою, вона наполягає на коктейлях. Посварилась із братом і їй потрібна термінова допомога. І караоке:(“

Це було сумно. Толіяна вже хвилин десять обирала нам коктейлі “солодкі, але не занадто”, і бідний бармен робив мені неймовірну послугу, слухаючи це замість мене. А ще, чим довше вона обирає коктейлі, тим довше я залишаюсь поза зоною ризику від караоке. Цей вид “відпочинку” точно придумали для того, щоб катувати людей.

“То ти співаєш?”

“Ха-ха!”

“Хочеш, я вкраду тебе у неї?”

“Боюсь, це не врятує. Але ідея прекрасна” 

Толіяна повернулась до мене із щасливою посмішкою, що свідчило лиш про одне — вона таки довела бармена і добилась бажаного результату. За кілька хвилин нам вже принесли замовлення — два великі коктейлі в дуже цікавих бокалах, наче схожих на квітку.

— Твій на основі білого вина. А мені треба дещо більше, щоб розвантажитись. 

— Може розповіси мені, що трапилось між вами?

Толіяна важко вдихнула, притуляючи свій бокал до губ. Взагалі подруга дуже любила драматизувати час від часу, але ще ніколи вона через це не хотіла випити чи поспівати у караоке. То ж, або вони посварились через щось серйозне, або Толіяна просто хотіла відпочити й нахабно змусила мене до цього. Сподіваюсь саме на другий варіант.

— То що ж у вас трапилось? 

Подруга скривилась і, зробивши великий ковток коктейлю, відповіла:

— В нього давно вже були замашки з приводу війни в Україні, я тобі казала. Він вбачає в цій фігні свою місію, і все таке. Типу, якщо ми не допоможемо їм впоратись на їхній території, то самі підпадемо під удар разом із Молдовою. 

Я стиснула губи. Толіяна вже не раз казала про те, що її брат дуже цікавиться тим всім. Він з дитинства цікавився подорожами, іншими країнами, їхнім устроєм. Для мене не було дивно, що він поводиться саме так, але я прекрасно розумію почуття Толіяни та їхніх батьків. Одна справа — читати ті всі новини, і зовсім інша, коли твої рідні знаходяться в епіцентрі.

— От. Я також не маю, що на це сказати, Еллі, — сказала подруга. — Я сподіваюсь, що він це жартує і в нього не вистачить розуму поїхати туди, але говорити з ним нема сенсу. Отже, просто хочу випити та поспівати.

— Не вистачить, — запевнила я подругу. І хоча точно не могла цього говорити, але моїй подрузі потрібно було це почути, поки вона сама себе не довела. То ж, ми пили коктейлі і я підтримала її співи з більшим ентузіазмом — мені точно було легше впоратись із нелюбовʼю до караоке ніж Толіяні з переживаннями за брата. 

Ми співали улюблені пісні з першого курсу, потім перейшли на все підряд, що мало хоч трохи привабливий ритм, аж доки нас не попросили звільнити мікрофон.

— Сподіваюсь, це лише тому, що ми гарно співаємо та всі нам заздрять, — зареготала подруга, коли ми повертались на місце. Мені довелось підтримувати її. Толіяна була з тих дівчат, котрі соромились зʼявитись на людях без підборів. А додати до цього три коктейлі з джином — і маємо що маємо.

— Дівчата, вам допомогти? — до нас підійшов якийсь незнайомий хлопець. Досить невинна пропозиція, але я злякалась. Обійняла подругу за плече, удаючи, що у нас все під контролем, але ця зрадниця одразу прийняла його руку. 

— Щиро дякую за пропозицію. Наш столик о-о-о-он там, — протягнула дівчина, спираючись вже на нього. 

Я подумки зробила помітку — три коктейлі це забагато для засмученої Толіяни. 

Хлопець довів нас до столика, і не встигли ми сісти, як він вже почав:

— Можна із вами познайомитись? 

Толіяна радісно щебетала із ним, а я поки гортала сторінку в інстаграмі, всім своїм видом даючи зрозуміти — зовсім незацікавлена у нових знайомствах. Тим паче із хлопцями, котрі намалювались, як тільки побачили дівча напідпитку.

— То може здвинемо столики? — почулось від нього, і тут я вже вклинилась в розмову:

— Насправді, ми вже збираємось йти.

Тут же натиснула на кнопку виклику офіціанта, щоб вже точно. Толіяна явно не була задоволена моєю поведінкою, але я потерплю до завтра, коли вона це зрозуміє.

— Ей, що із тобою? — хлопець подарував мені посмішку, котра, мабуть, мала мене вразити.

— В мене є хлопець. І в неї також. То ж не сприймай її ввічливість за щось інше, — я повернула йому посмішку, і хлопець, здається, вилаявся та пішов собі туди, звідки й зʼявився.

— Ну і що це було? — спитала в мене подруга, коли я розрахувалась за наші коктейлі й ми вже виходили із ресторану.

— Що? В тебе дійсно є хлопець, люба.

— А я й не про себе говорю. І хто ж твій хлопець?

— Толіяно, не починай, будь ласка…

— Е, ні. Ми обидві прекрасно знаємо, що під цією відмазкою від знайомств ховається дехто конкретний.

— І що із того? — здихнула я.

І де там той таксист, котрий врятує мене від цієї розмови? Іноді Толіяна була занадто романтична. А ще вона не знала нічого про моє минуле, то ж вже заснувала власний клуб підтримки моїх стосунків із Себастьяном.