Розділ 6

Себастьян

— Повірити не можу, що ти пішов, — видала Мара у відповідь на мою історію про те, як пройшов учорашній вечір.

— Хіба не ти нещодавно мене запевнювала, що це дуже погана ідея?

Ми якраз вийшли з гуртожитку на коротку прогулянку, адже після учорашнього щасливого дня всіх студентів це місце ніби вимерло. Вайлен також і досі спав, хоча це, здається, жодним чином не було повʼязано зі студентськими суботніми гуляннями.

— Я хвилююсь за тебе, за те, щоб ти не вислуховував купу лайна у свою адресу  в разі, якщо почнеш зустрічатись із нею і про це дізнаються. Тут, в університеті, всім на це начхати. Майже ніхто навіть не знає, що в тебе є брат. Але у своєму рідному місті… Тобі буде некомфортно. А як буде їй, навіть уявляти не хочу. От і все. Але раз ви вже поцілувались, та й за таких обставин. Захід у галереї, підйом в тебе на ручках. Ніч мала б бути спекотніше, — дівчина посміхнулась. 

— Не думаю, що вона була готова.

— Ти міг залишитись у неї.

— Я джентльмен. Не хотів, щоб на неї тисло те, що я залишився. 

— Можливо, саме це їй і було потрібно?

— Тиск й емоційне насилля? Маро, не впізнаю тебе.

— Я про підтримку. Про можливість провести час з людиною, котра просто може побути поряд, не через секс. 

Я замислився. Іноді Мара говорила такі речі, котрі від неї зовсім не очікувались. 

Ми з Еллі обмінювались повідомленнями як зазвичай, не обговорювали ані поцілунків, ані того вечора взагалі. Для мене все було досить прозоро — ми цілуємось, але далі рухатись вона не готова поки. Я це поважаю і скажу чесно, мене б більше здивувало, якби дівчина одразу на все погодилась. Не лише тому, що я — це я, а скоріше Еллі інакший образ був би дуже непритаманний. Сьогодні вона відповідала рідше ніж зазвичай. Але виявилось, дівчина просто була на дні народження своєї подруги, то ж я розслабився — це ніяк не було повʼязано з учорашнім вечором. 

Наступні кілька днів ми не бачились, навіть за кавою в перерві між лекціями зустрітись не вдавалось, адже почався модульний тиждень. І якщо я через це не дуже хвилювався (не тому, що забив на навчання, чесно, просто був впевнений у своїх силах), то Еллі готувалась буквально до кожного заняття. На мою пропозицію допомогти їй в предметах, на яких я знався, дівчина сказала, що я буду відвертати її увагу від навчання. Це повідомлення змусило мене посміхнутись.

Я повернувся в кімнату і, на свій подив, побачив що Вайлен там не один. На його ліжку сиділа невисока охайна дівчина. Її розкішне чорняве волосся спадало до самої талії, через що вона нагадувала русалоньку чи ще якусь міфічну істоту. Почувши мене, незнайомка відірвала погляд від розкиданих навколо неї папірців і привітно посміхнулась. Її шоки розчервонілись, і це нагадало мені, як шаріється Еллі при погляді на неї. Ну, шарілась. Тепер вона трішки більш смілива і здатна витримати мій погляд більше ніж декілька хвилин. Коли я не цілую її. 

Вайлен, побачивши мене, зорієнтувався одразу і представив нас один одному:

— Себ, це моя дівчина, Василина. Василино, це мій друг і сусід по кімнаті, Себастьян.

— Рада знайомству, — прощебетала дівчина. В неї був такий милий, майже дитячий голос. Мабуть, у Вайлена просто не було шансів не запасти на цю українку. 

Я хотів піти з кімнати, щоб не заважати голубкам насолоджуватись крихтою власного часу в гуртожитку, але вони сказали, що збираються в кіно та боулінг, ба більше — запросили мене. Як виявилось, зібралась уся компанія — Дорел і Мара також мали приєднатись, то ж я не відчував себе третім зайвим, приймаючи їхню пропозицію. Що і було зайве в такій компанії, то це ванільна поведінка, але на щастя, Вайлен з Василиною лише тримались за руки. 

Вечір пройшов дуже активно. Спочатку кіно, під час котрого ледь не кожна людина у залі хоч раз попросила нас заткнутись. Чесно, розумію їхні страждання, але нам було так весело, що ми не могли не коментувати події чи не підколювати одне одного, коли бачили якісь паралелі в поведінці персонажів у порівнянні з нами. Потім — декілька довгих партій в боулінг. Спочатку Мара дала всім копняка — Вайлен ніяк не міг припинити підколювати, що з її зростом та вагою малоймовірно навіть найлегший мʼяч підняти, але подруга лише посміхнулась на це:

— То ти цілеспрямовано купив квитки у боулінг, щоб дивитись на мої страждання? Ти ще більший мудак, ніж я думала. 

Всі засміялись, а ще веселіше стало після того, як Мара здобула перемогу у першій. Ніколи не роби висновки через зовнішність — так і казала дівчина кожного разу, коли хтось намагався назвати її “крихітною”, “миленькою” чи ще якимись лагідними словами, що підкреслювали її мініатюрність. 

Ми вийшли з торгового центру лише коли працівники сповістили нас про закриття. Я дістав телефон в очікуванні, що побачу зараз декілька повідомлень від Еллі з жартиками чи скаргами стосовно навчання, але настрій одразу впав, щойно я розблокував екран — нуль вхідних повідомлень. За чотири години, що ми розважались з друзями, від неї було жодного слова. 

Наступного тижня Аурелія покликала нас з Еллі позувати для ще одної картини. Я був радий такій можливості, адже модульні пари нарешті закінчились, то ж навряд чи Еллі буде ще чимось зайнята. І я виявився правий. Ми з дівчиною зустрілись вже в студії. Цього разу художниця попросила мене обняти Еллі, а її — покласти голову на моє плече. Прикро, адже в нас було жодної можливості подивитись один на одного чи обмінятись декількома жартиками. Аурелія не дала нам засумувати — дівчина ділилась власними враженнями щодо виставки, здивувала нас новиною, що наш портрет зайняв третє місце у своїй категорії. А під кінець, дівчина налила всім нам шампанського привітати з цим прекрасним результатом. Аурелія перший раз брала участь в такій масштабній події, то ж була дійсно приголомшена результатом. Наостанок вона запропонувала нам бути її постійними моделями, адже “є ще багато ідей і образів, в яких ви будете ідеальні”. Ми обидва майже не думали над відповіддю.