Розділ 13

 Схвильована прощанням з новим, дуже милим шанувальником дівчина розвернулася, щоб йти додому. Посмішка ще прикрашає уста. А на щічках горить рум'янець. Денис справив неабияке враження. Хочеться літати від радості.

̶  Ну, що Климова?! Де перстень?! — несподівано почула ззаду низький, хриплуватий голос. Перелякано озирнулася. За спиною стоїть високий, смаглявий здоровань років з 50 на вигляд. Сердите обличчя заросле чорною щетиною. Такий страшний!

̶  Що?!

̶  Що чула! Тебе попереджали! Віддавай перстень, або доведеться відпрацьовувати! — гаркнув. Горло Валі стиснуло від жаху, годі слово вимовити. Не встигла й кроку ступити, як мужик, немов залізними лещатами боляче схопив за руку.

̶  Пішли зі мною,…! Закричиш, вб’ю! — гаркнув і обізвав так бридко, аж скривилася. — Для такої, як ти, в нас робота знайдеться!

̶   Ай! Пусти! — гірко скрикнула дівчина. Кинула погляд на рідний дім, до якого зовсім близько, та, як втекти? Почала вириватися.

  Наступної миті, як цунамі на тропічний острів, на нападника Валі налетів Корнієвич. Шарпнув здорованя від дівчини, а тоді одним потужним ударом в щелепу збив його з ніг. А, коли пійманий зненацька бандит опинився на асфальті, охоронець притиснув коліном до землі, заламав йому руки за спиною і приставив до скроні дуло невеликого пістолета.

  Дівчина скрикнула від несподіванки, прикрила обличчя руками. Не одразу впізнала Арсена. Знову ввесь в чорному. Штани, тонка шкіряна куртка.

̶  Кажи, як звати і, що тобі треба від неї! Живо! — гостро скомандував новий знайомий нападникові. Валерія заціпеніла від жаху. Зброя? Ну-й-ну...

̶  Ти, хто такий, ...? — вилаявся.

̶  Той, хто тобі зараз голову відстрелить, не довго думаючи! Кажи швидко!

̶  Я від Лісного. Сестра цієї підстилки вкрала в мого шефа дуже дорогий перстень і ховається.

̶  Як ти назвав її?! — Корній вилаявся і з розмаху телепнув бандита по голові пістолетом. Той застогнав, Валя заціпеніла від страху. Хіба, що у фільмі могла бачити таку картину.

̶  Відморозок... — пробубонів собі під ніс Корній. Зиркнув на дівчину, по боках. Як на зло, неподалік йшов якийсь чоловік. Побачив, що відбувається і схопився за телефон.

̶  Не треба поліції, я сам звідти, все під контролем! — гукнув йому Корній. Чоловік розгубився на мить, а тоді дременув з усіх ніг. Хлопець подзвонив до Пашевського, сказав, щоб швидко приїхав сюди. А тим часом Валя трохи отямилася і хотіла бігти додому, та раптом почула строгу команду:

̶  Стій! Іди сюди! — дівчина розгублено зупинилася, дивиться на рятівника, що тримає бандита. Але геть не впевнена, чи пощастило їй, чи зараз ще гірше буде.

  Корнієвич сказав Валі сідати в машину. Махнув рукою з пістолетом в бік, де вона стоїть. А сам підняв ледве притомного нападника, який щось бурмоче, і повів теж до авто. Дівчина повагалася хвилю, але строгий погляд Арсена не залишив їй вибору. Пішла, сіла на пасажирське сидіння. У спортивному авто лише два місця. Корній сховав зброю, закував невдаху в наручники і посадив, оперши спиною об машину. Доки чекали Яна, ще щось випитував у того дядька, погрожував, стоячи над ним, як коршун над курчам. Той щось відповідав, але Валя не чула, що саме. В салоні хороша шумоізоляція.

  Невдовзі приїхав Пашевський з помічниками. Коротко поговорили з Корнієм, забрали нападника в джип і кудись повезли. Арсен мовчки сів за кермо свого спорткара і завів двигун. Лиш тоді Валя насмілилася заговорити з ним.

̶  Куди ти мене везеш? Я хочу додому. — чоловік обернувся на її приглушений, голос. Побачив, що тремтить, як листочок на вітрі. Охопила себе двома руками. Дивиться так налякано...

̶  Валь, заспокойся, все буде нормально. — спокійно проказав. Та її це ніскільки не розслабило. Дивиться на його зосереджене обличчя, здається, далі бачить той чорний пістолет, який і досі в нього десь під курточкою.

̶  Відпусти мене. — благально проказала. Очі почали наповнюватись сльозами. Чоловік якусь мить уважно розглядав її обличчя, а потім заглушив двигун, відхилився на сидіння. Примружився, важко зітхнув. Знову подивився на перелякану красуню.

̶  Ти так сильно боїшся мене? Чи його? — запитав неголосно.

̶  Обох. — прошепотіла, опустивши очі. Насправді вже і не знала, кого більше. Того, що боляче хапає за руки, чи того, що з пістолетом.

̶  Валь, я... Послухай... Тобі не можна додому. Він сказав, що за тобою пошлють іншого. Там велика сума, вони не відстануть так просто. Доки не вирішимо цю проблему, поживеш деінде. А краще зі мною, в готелі, щоб я міг охороняти тебе.

̶  Що?! З тобою?! — витріщилася дівчина. — Краще одразу застрель мене і не муч! — випалила в емоціях, не думаючи. Корній іронічно всміхнувся. Крутнув головою.

̶  Аж так? Валь, з чого ти взяла, що збираюся тебе мучити? Все, як раз навпаки.

̶  Та, невже? Не здивуюся, якщо ти навмисне розіграв цю сцену, аби я погодилася з тобою жити. Не вірю жодному твоєму слову! — голос дівчини тремтить, як і все тіло. Витерла сльози. Поправила волосся. Взялася за сумочку, щоб витягти смартфон. Арсен сердито хмикнув. А тоді різко проказав:

̶  Мала, не говори дурниць! Мені і в голову б не прийшло підкочувати до тебе такими екстремальними методами! За сьогоднішнє подякуєш сестрі. Мені не треба. Я просто... — глянув уже не так строго. Покірніше. — Зробив це, бо не міг інакше. Вірити мені, чи ні, твоя справа. Але ти маєш знати, що Машка заборгувала дуже крутому дядькові, який має нічні клуби з «додатковими послугами» в кількох країнах світу. І якщо не віддасте борг, забере тебе в рабство. А, коли сестру знайде, її теж. Будеш опиратися, ще й за рідних візьметься. Це тип, який нічим не гребує. То ж... З ними, чи зі мною. Обирай!