Розділ 21

    Почали їхати за тим таксі, де Аля з Данилом. Ян так нервував усю дорогу, що Корній вже не знав, що йому казати. Наблизилися до будинку, де квартира Яна і Аліни. Жінка вийшла з авто, Данило за нею, вона спробувала заштовхнути його назад в салон. Не вийшло. Молодик таки виліз. Ян з Корнієм зупинилися трохи на відстані, щоб простежити.

  Жінка щось різко говорить тому красеню, здається, вмовляє знову сісти в таксі. Той вихиляється, сушить зуби. Потім пішов до машини.

̶  Х-у-у-х... Нарешті. — з полегшенням зітхнув Ян. Корній засміявся. Та за мить Ян знову закипів, коли побачив, що той блазень розрахувався, відправив таксі і повернувся до Аліни.

̶  Я йому зараз голову відірву! — прошипів Ян і взявся за ручку дверцят в машині.

̶  Тихо. Чекай! — затримав його друг. — Давай глянемо. Хіба тобі не цікаво, як твоя мила поводиться, коли думає, що ніхто не побачить?

̶ Ага... — скривився Ян і почав уважно спостерігати за парочкою, що наближаються до під’їзду. Серце мало не вискакує з грудей. А, що, коли вона впустить його? Стало невимовно страшно розчаруватися. Після того, як відчайдушно переконував себе, що вона вірна. Що його Аля не могла поводитися з ним так безсовісно. З усіх сил намагався придушити ті сумніви, що так боляче гризли зсередини. Що, коли помилявся? Коли вона з ним тільки зі співчуття, а насправді більше не любить і має коханця?

̶  Заспокойся. — з притиском говорить Корній. — Не треба божеволіти, ще не знаєш нічого.

̶  Легко тобі казати. — фиркнув. Пильно вдивляється в слабо освітлене місце перед будинком. Аля рішуче крокує своїми спокусливими ніжками до входу. Молодик за нею. Зупинилася біля дверей. Той гад біля неї, пробує обійняти за талію. Жінка різко обернулася, сердито щось до нього гаркнула. Він явно п’яний. Рухи надто плавні, незграбні. Щось белькоче до Алі. Вона знову відштовхнула його. Ян почав трохи заспокоюватися.

  Аліна натиснула код, відчинила двері під’їзду. Данило не здається, таки пробує лізти за нею. Врешті жінка так сильно роздратувалася, що з усієї сили штовхнула його, молодик відлетів на два метри, ледве втримався на ногах. Похитується, щось бубнить до неї. Ян з Корнієм затамували дихання, дивляться з розкритими ротами. Що ж зараз буде?

  Аліна побачила, що Данило не збирається відступати, далі щось лепече і лізе обіймати її. Тоді жіночка зціпила зуби, щось сердито гаркнула до нього і несподівано вхопила мужика за плечі, різко копнула коліном в живіт, він зігнувся, голосно застогнав. Тоді вона вхопила його за руку і  заламала її в нього за спиною. Потім ще й другу. Хлопець скорчився від болю.  

  Аліна щось прошипіла йому біля вуха, доки молодик кривився, ніби його ріжуть. Далі обернула його спиною до входу і сильно штовхнула вперед. Данило незграбно побіг, але недалеко. Похитнувся і впав обличчям і долонями на асфальт. Аля видихнула, поправила сумку на плечі і швидко заскочила в будинок, гримнувши важкими залізними дверима.

  Двоє спостерігачів, що сиділи неподалік в джипі з затемненими вікнами, зайшлися таким реготом, що, мабуть з вулиці було видно, як здригається машина. Ян не міг заспокоїтися. Давно так шалено не хихотів. Аж сльози виступили. На серці так полегшало, наче помолодшав. Мало не вибухнув від радості, хоч ще кілька хвилин тому, хотів завивати з відчаю.

̶  Твоя школа? — запитав Корній, врешті трохи заспокоївшись.

̶  Ага... — гордо відповів Ян. — В нас же все й починалося з того. Я випадково побачив Алю в місті. Вона відчайдушно боролася з якимось вилупком, що напав на неї серед темної вулиці. Ну, я й... Поміг. А потім, доки проводив додому, розговорилися. Я зрозумів, що вона просто дико мені подобається. Як привід знову зустрітися, не вигадав нічого кращого, як запропонувати, що навчу її кільком прийомам самозахисту. Так і пішло-поїхало...

  Стало невимовно приємно згадати ті чудові перші побачення в парку. Коли Аля червоніла від кожного його дотику, сором’язливо щебетала, посміхалася так... Щиро, наївно, але... Так спокусливо, що Ян ледве зберігав усвідомлення того, де він і що робити. Моментально втрачав голову. Дівчина виявилася наполеглива і з усією серйозністю намагалася осягнути премудрості бойових прийомів, а він вже хотів просто обійняти її і зацілувати ті рожеві губки, а не демонструвати удари.

̶  Зрозуміло... Піти добити гівнюка? — підморгнув Корній, дивлячись на Данила, що незграбно ворушиться, намагаючись встати. Ян засміявся.

̶  Чом би й ні? Тільки я сам. — начепив на обличчя медичну маску, накинув капюшон на голову і вийшов з машини. Схилився коло бідолахи.

̶  Ну, що, Казанова!? Не пощастило? Важкий день? — тамада підняв до Яна пошкрябане об асфальт обличчя.

̶  Ти хто? — промимрив.

̶  Я? Я просто мужик з попсованими нервами. Так, що, коли приб’ю кого-небуть, мене не посадять.

̶ Що? — Данило напружився і таки сів. Налякано, розгублено витріщається на незнайомця в масці. — Що тобі треба? — Ян чітко, холоднокровно проказав:

̶  Це тобі треба. Триматися подалі від Аліни Пашевської. Щоб залишитися живим. Ще раз побачу твою нахабну пику біля неї, голову відірву. Затямив?! — тамада не відповів, лупає очима, щось мимрить губами. Невдовзі в нього перед очима мелькнув дужий кулак, важкий удар зліва, вдруге, а в наступну мить все потемніло.

̶  Все. Пішли. Он якісь люди йдуть. — за спиною в Яна прозвучав приглушений голос друга. Озирнувся, справді. До під’їзду йдуть якісь чоловік з жінкою.