Розділ 19

Ніколи любов не перестає. ( Біблія, 1 Коринтян 13:8)

  Ян провів Алю до виходу і повернувся в кімнату. Тільки тоді збагнув, як у нього болить все тіло. Любовний марафон дався в знаки. Відколи ця красуня опинилася в його владі, Янові було начхати, де що болить, чи ні. Серце билося так скажено, що заглушувало всі болі. Хотілося, щоб ніколи не припинялася та найкраща музика  ̶ ніжний шепіт коханої, її блаженні стогони, її глибоке дихання. Здається, навіть якби після цього й тиждень не міг ворухнутися, воно було б того варте.

̶  Ох... То капут... — хлюпнувся на те велике надувне крісло. Воно застогнало під чоловічою вагою. Відкинув голову на м’яку спинку. Посміхнувся сам до себе. Заплющив очі і почав з задоволенням пригадувати гарячий вечір, ніч і ранок з наймилішою красунею на світі. Здавалося, що й досі відчуває її солодкі поцілунки на губах, ніжні дотики. Вона таки подарувала йому ту спокусливу посмішку, про яку так довго мріяв. І не одну. А безліч таких грайливих усмішок, поглядів сповнених бажання, пристрасті. Як же класно, що вона не втекла з цієї діри, а залишилася з ним, нарешті розтанула в його обіймах. Аліна таки незвичайна дівчина.

  Спробував зосередитися на розслідуванні. Ще сильніше захотілося швидше вирішити всі ті проблеми і знову нормально жити зі своєю коханою, в своїй квартирі. А не тягати цю дивовижну дівчину по якихось обдертих конюшнях.

  Трохи пізніше, коли Ян намірився їсти те, що принесла йому Аля, почув стук в двері. Серце швидко закалатало. Хто б це міг бути?

  Почув сигнал телефону. Корній.

̶  Привіт. Я під дверима. Відчиняй, якщо ти в квартирі.

̶  Гаразд. — ху-х... Відлягло. Пішов відчинити. Друг одягнений, чомусь, у шкіряні штани і куртку, увійшов до кімнати, розглянувся. А потім уважніше зиркнув на Яна.

̶  Як справи? Ти чого такий сяючий? — той не стримав хитрої посмішки.

̶  Ну-у... Є причини. — загадково протягнув. Корній пройшов до матрацу. А потім нахилився, підняв щось на підлозі.

̶  Ух ти... Здається, я знаю, чому так загадково посміхаєшся, як котяра, що тайкома нажерся сметанки. — помахав перед очима Яна золотим ланцюжком з підвіскою в формі голуба. Той задоволено хихикнув, забрав прикрасу, заховав у кишеню. Каже:

̶  Вгадав. — Корній лукаво засміявся одним кутиком губ.

̶  І як? Не з’їли вас тут миші? Судячи по твоїй задоволеній мармизі, вона нешвидко втекла. Так? — Ян згадав пригоду з мишею, порснув сміхом. Не втримався, розповів другові, як зранку до них прийшла сіроманка. І, як потім Аля прозвала його жорстоким. Друг ввалився на те крісло, загиготів. Почухав триденну щетину на бороді.

̶  Ну-й-ну... Що б вона сказала, якби дізналася про інші твої «подвиги»? — Ян посерйознішав. Приклав палець до уст.

̶  Ш-ш-ш... Про це ні слова. Дівчатам не можна такого знати.

̶  Ну, звісно... — хмикнув качок. А тоді розстебнув шкіряну курточку, витяг з внутрішньої кишені маленьку аптечку, поклав на столі. Ян здивовано підняв брови.

 ̶  Гаразд. А тепер до роботи. Доведеться тобі трохи підлатати старого друга.

̶ Що? Що сталося? — Ян занепокоївся. Розглядає Корнія. Той мовчки, лиш трохи скривившись, зняв куртку, під нею сіра футболка, один короткий рукав якої прилип від крові.

̶  Де тебе носило? — насупився Пашевський. Той зітхнув. Зняв ту закривавлену одежину. Тихо засичав, коли тканина відривалася від рани.

̶  Та, нічого такого. Не бійся, це не пов’язано з твоїми проблемами. Робота в мене така. Деколи... Є «побічні ефекти». — жартома помружив носа. Ян підійшов, побачив, що плече друга досить глибоко розрізане.

̶  Нічого собі, «побічні ефекти»! Та тобі мало руку на відрізали.

̶  Але ж не відрізали? От і добре. — хмикнув Корній. Ян крутнув головою.

̶  Давай сюди. Шукач гострих вражень... — друг прицмокнув. Повернувся до Яна, той відкрив аптечку, почав обробляти рану. Вона явно вчорашня. Вже трохи підсохла. Корній зціпив зуби від болю, коли друг почав промивати глибокий поріз. А потім зашивати тоненькою голочкою. Добре, що там, в Румунії один дядько навчив, як давати собі раду з таким.

̶  Зараза... Старію, напевно. Раніше я не пропускав таких ударів.  ̶  прошипів Корній.

̶  То, де ти лазив? — запитав Ян. Друг почав коротко розповідати про своє чергове завдання. А потім перекусили і взялися за розслідування Янової справи. Ретельніше вивчили всіх і все в агентстві. Знайшли дещо цікаве.

  Субота. З самого ранку Аліна з Валею на ногах. Весілля, то неабияка відповідальність. А координатор мусить подбати буквально про все — від вчасного початку церемонії до першого танцю молодят, і аж до закінчення свята. Музиканти, ведучі, гості, декоратори, піротехніки, фото і відео оператори, діджеї, все, що є на весіллі, то клопіт весільного консультанта, якщо наречені оплачують повний супровід.

  Приїхали в ресторан після офіційної частини, Аліна бігає, перевіряє все і всіх. Декорації в порядку, столи теж. Фото зона, арка для привітання молодят, музиканти на посту. Варенко налаштовує апаратуру, розспівується. І, звісно ж, ведучий. Данило сьогодні в бадьорому настрої, фонтанує жартами і компліментами. Помітивши Аліну, що присіла, аби поправити бант зав’язаний на спинці крісла, не проминув.