Розділ 15

   Рано вранці Аля застала Яна у вітальні за ноутбуком. Сидить щось уважно вивчає. Збоку вставлена флеш карта. Тихо підійшла ззаду, ніжно обійняла за шию, поцілувала в щоку.

̶  У-м-м... Моя хороша... — чоловік посміхнувся, глянув на неї. Погладив долоні, які поклала йому на груди.

̶  Виспалася? — тихо запитав.

̶  Не знаю... Мабуть... Зрозумію, коли почну працювати, чи «варить» голова. — посміхається. Ян легенько притягнув Алю до себе.

̶  Сідай сюди. — показав рукою на свої ноги. Жінка засміялася. Сіла.

̶  Хто б тобі ще заважав, як не я? — пожартувала, кивнувши на ноутбук.

̶  Ні. Нічого подібного. — цьомкнув її в губи. — Ти мені допоможеш. Принаймні, було б добре.

̶  Я тільки за. Кажи, що треба? — оживилася Аліна.

̶  Ну... Я тут... Намагаюся трохи наздогнати те, що пропустив, розбираюся в теперішньому становищі в агентстві.

̶  Он як? А флешка звідки? — Аліна лукаво підморгнула.

̶  Краще не питай. — ледь всміхнувся, прицмокнув, обіймає її.

̶  Зрозуміло… Тоді ти сам щось розказуй. — погладила чоловіка по плечі, вдаючи, ніби її не сильно хвилює те, що майже нічого не знає про його справи. Тим часом поглянула на монітор. Там фото двох співробітників агентства і якийсь текст.

̶  Давай так... Ти мені щось розповіси. — задумливо промовив Ян.

̶  Ага...

̶  Що ти знаєш про цих двох? — вказав пальцем на хлопців, що на фото. — Ти спілкувалася хоч якось з ними після мого зникнення? — Аля порухала губами, пригадуючи.

̶  Ну, перший... 25 років, неодружений, шатен, зріст середній. Характер життєрадісний. Без шкідливих звичок. Захоплюється футболом і мотоциклами. Живе з батьками. Заробляє не дуже. Ну, тобто... Так було, а зараз не знаю, він звільнився. Чи знайшов іншу роботу, я не в курсі. — Ян засміявся.

̶  Ти, що тепер свахою працюєш? Розповідаєш, як потенційній нареченій.

̶  Ні, просто жартую. А що тобі цікаво? Ревнувати знову будеш?

̶  А, що варто? — не всерйоз насупився.

̶  Не треба. Взагалі ні до кого не треба, Яне. Чесно. Бо... Таких, як ти більше нема. Мені ніхто і ніколи так не подобався. Відколи вперше побачила тебе і до сьогодні. — щиро промовила. Чоловік широко посміхнувся.

̶  Вмієш ти придобритися. — ковзнув рукою по її нозі.

̶  Я кажу, як є. Золотко... — міцно обійняла за шию, поцілувала Яна в губи. Вдруге. Погладжує чоловіка по гладкій щоці. Він одразу почав розпалюватися. Дихання збилося. Цілує Алю палкіше. Стиснув її в обіймах. Раптово спалахнула іскра пристрасті.

̶  Алюсь... — видихнув, між поцілунками. — Моя спокусниця... — жінка засміялася, почервоніла. Відхилилась від нього.

̶  Аль, ти знущаєшся з мене. Знаю, змусив тебе страждати, але ж...

̶  Вибач, мій хороший. Я... — притулилася до чоловіка, обвила шию руками. — Не ображайся, будь ласка. Просто... Я тепер не можу бути такою, як раніше. Мене аж сіпає від самої думки, щоб знову пережити подібне. — відхилилась, погладила двома руками щоки Яна. Він зітхнув.

̶  Розумію... Ох... Сонце, давай краще працювати, доки я... Ще хоч трохи можу зосередитися. — попросив. Обоє спробували сконцентруватися на важливій справі.

̶  Добре. То... Що ти хотів знати про Костю і Тараса? Вони, наче, непогані хлопці. Дуже непокоїлися, коли ти пропав. Помагали шукати.

̶  Так, як Влад? — криво посміхнувся.

̶  Ні! Не так. Хоча... Він теж шукав. Принаймні... Намагався, мабуть...

̶ Ага. Шукав і просив Бога, щоб не знайти. — скривився. Аля зітхнула, підтисла губи. Не заперечила.

̶  До речі, як з прибутками? Судячи з того, що я тут знайшов, Влад відраховує мені зовсім не ті відсотки, що мав би. Він щось вирішував з тобою про це? І взагалі... Виглядає так, що... Справи в агентстві не дуже...

̶  Мабуть, так. Якщо чесно, я нічого не знаю про відсотки, якось, і не думала про те. Але хлопці казали, що роботи значно поменшало, бо більшість клієнтів хотіли працювати лише з тобою, а не з Владом. Тому Костя і звільнився. І Тарас, хтозна, чи затримається.

̶  Он, як?

̶  Угу... Але, якщо ти шукаєш винних, то... Навряд, чи це хтось з хлопців, чи Діана. Ти ж в чомусь їх усіх підозрюєш, так?

̶ Так, моя розумашко. Аліно, хтось з колег мене підставив. Лише ці четверо знали деталі справи, над якою я працював. Тому... — жінка задумалася.

̶  А... Хочеш, я спробую щось в них розпитати? В Кості і в Тараса?

̶  Моя хороша... Було б добре. Але... Щоб не викликати підозр і не проговорися, що я живий.

̶  Добре. То, що тобі треба знати?

̶  Все, що може помогти зрозуміти, хто мене підставив. Що було в агентстві, коли я зник, як хто поводився, як співпрацювали з поліцією. Все. Я дізнався, що слідчі не отримали матеріалів справи, над якою я працював перед тією халепою. Цікаво, як так вийшло?

̶  Я спробую. Але... Багато не обіцяю. Якщо хтось з них замішаний, то явно не скажуть мені нічого.