Розділ 13

   Аля тихо постукала в двері ванної. Ян саме виліз з душа, замотав рушник на стегна. Зачесався.

̶  Заходь, Алюсь.  ̶  жінка увійшла.

̶  Ну, от... Так зовсім інша справа. — радісно промовила, дивлячись на новий образ свого милого. А точніше старий. Такий, до якого звикла. Яким покохала. Без бороди і довгого волосся Ян має значно кращий вигляд. Молодший. Дуже навіть симпатичний. Його широкі плечі і правильні форми тіла ніколи не залишали Аліну байдужою. Хоча зараз… Дещо змінилося. Ті шрами... Дуже боляче дивитися на них. В уяві повстають криваві картини знущання, яке переніс цей сильний чоловік. Важко не думати про це, дивлячись на ті сліди катувань.

̶  Дякую... Як класно, що ти вмієш стригти. Я ж не хочу йти в перукарню. Не можу. — мило посміхнувся жінці.

̶  Так... Виявляється, непогано бути донькою перукарки. Завжди знадобиться.

̶  Угу... Але це не єдиний твій талант. Пам’ятаєш? — протягнув загадково. Пригорнув красуню до себе, дивиться так... Гаряче, з азартом. В сірих очах чоловіка шалений блиск, який здатен звести з розуму. Аля несміливо посміхається. Тонкі губи знайшли її уста і почали легенько їх торкатися. Раз, другий, багато разів. А потім сміливіше. Жінка розгублено відповідає на поцілунки. Дихання стало швидке, уривчасте. Великі долоні почали легенько погладжувати Алю по плечах, талії крізь тонкий атласний халат. Опустилися нижче. Жінка мимоволі накрила його руки своїми, наче, хотіла завадити. Глибоко видихнула, примружила очі.

̶  Яне...

̶  Що? — прошепотів. — Ходи до мене, Алюсь... Прошу тебе. — сильніше притиснув жінку до себе, наблизив їх до стіни. Аля, нехотячи, виставила руки вперед.

̶  Яне... Ні... — тихо простогнала. Намагається стримати чоловічі долоні, що блукають по ній, проникли під халат. Все її тіло пройняло солодке тремтіння. Несамовитий жар. З кожним дотиком все сильніше пробуджується давно приспане бажання.

̶  Так. Скажи «так»... Ти ж хочеш, я знаю... — хрипко шепоче біля вушка. Цілує тонку шийку. Гарячі долоні погладжують її, підтягують довгий халат все вище, намагаючись оголити ноги і сідниці. Жінка почала задихатися від хвилювання. Так давно вони не були разом. Так довго її молоде тіло не відчувало цих гарячих дотиків. Так скучила... До знемоги... Але ж...

̶  Яне, прошу тебе. Ні. Я не можу... — ледь чутно пробелькотіла. Хоч усе тіло рішуче противиться цим словам. Прагне розчинитися в цьому жаркому полум’ї, яке розгоряється між ними.

  Замість зупинитися, чоловік накинувся ще гарячіше. Жадібно впився устами в її ніжні губи. З несамовитою спрагою почав заціловувати, смакувати, не дозволяючи перевести дух. Запустив пальці в густе волосся, притягує до себе за талію і голову. Цілує, пестить. Божевілля... Який же він...

  Аля не хотіла визнати перед самою собою, як скучила за цими губами і руками. До болю. До нестями спрагла ласки цього чоловіка. Його єдиного. Того, що знає кожен сантиметр її ніжного тіла. Знає, як торкатися жінки, аби за лічені хвилини перетворити цю стриману леді в покірну рабиню. На ту, що з вдячністю ловить кожен його поцілунок, кожен дотик. І охоче дарує свою ніжність, змушуючи чоловіка шаленіти від захвату, просити ще й ще її пестощів. Довго-довго не випускати з обіймів свою кохану дівчинку.

  Міцні руки грубо шарпнули одежину Алі. Тканина швидко покидає жіноче тіло, звільняючи оксамитову шкіру для поцілунків. Вона з останніх сил заперечила, намагаючись затримати свій халат, якого Ян рішуче стягає додолу з її плечей. Чоловік глибоко вдихнув, поїдаючи очима оголену по пояс свою красуню.

̶  Яка ж ти неймовірна... Алю, моя кохана... — прошепотів.  ̶  Ходімо в спальню…

̶  Яне, прошу тебе, почекай. Я... — тихо попросила, задихаючись від надміру хвилювання. Зовсім сп’яніла.

̶  Що таке, Алю? Ти досі боїшся мене? — чоловік притискає її за руки до стіни, не в змозі хоч якось контролювати себе.

̶  Ні...

̶  То в чому справа, маленька? Ходи до мене, Алюсь. Хіба ти не скучила? — емоційно проказав, знову пригортаючи жінку до своїх широких грудей.

̶  Скучила. Дуже. — тихо визнала Аліна.

̶  Добре. — чоловік посміхнувся, знову припав устами до її тіла. Аліна, ледве не задихаючись від захвату, прошепотіла:

̶  Яне... Просто я...

̶  Що таке? Маленька, ти... Ти ж знаєш, це необхідно нам обом. — промовив таке очевидне. Почав ніжно торкатися її щічки своїм гладко поголеним обличчям. Тулить жінку до свого гарячого тіла, не даючи втекти.

̶  Так, але... Яне... Я боюся. — врешті зізналася.

̶  Мене? — здивовано глянув чоловік.

̶  Ні. Просто... Я ж тепер не приймаю ті таблетки. Розумієш? — чоловічий розум, нехотячи, почав вмикатися. За мить Ян збагнув про що вона каже.

̶  Справа в цьому? — потерся чолом до її чола. Ніжніше пригортає жінку до себе.

̶  Так. Я боюся завагітніти. І... В тебе ж нема... Нічого... Правда?

̶  Нема. Я... Не звик, ти знаєш. Але... Золотко... Не хвилюйся, все під контролем. — грайливо запевнив чоловік. Та Аліну це ніскільки не заспокоїло. Швидше навпаки. Слово контроль змусило протверезіти і подумати про серйозні речі. Болючі спогади раптом ожили в свідомості і бажання почало відступати.