Блукає вітер понад ниви,
Шепоче давнії казки,
Розвітрений, та невразливий,
Як світло в пам'яті ріки.
Зоря повільно гасне в тиші,
Згасають вогники думок,
Та вічний подих степу пише,
Свою легенду між зірок.
Чи то печаль, чи то надія
Кладе рядки у темну ніч?
Земля мовчить, але зоріє —
В ній кров і голоси сторіч.
Відредаговано: 10.06.2025