Я знову прокинулась від запаху кави. Як же вона смачно пахла! Я одразу забула про сон.
Ти пам’ятаєш, що у нас сьогодні дуже важливй день? Нарешті ти станеш моєю дружиною!
На жаль, так. Але ти ще не виконав свою обіцянку!
Що означає, на жаль? І я встав о 9 , сходив до юриста як і домовились.
А зараз котра година?
1о:30
Ні!
Так!
Але ж розпис через годину!
Хіба ти не встигнеш? Йти всього5 хвилин.
Як сказати! Чому ти не розбудив мене раніше!?
Бо шкода було. Ти так солодко спала.
Матвію. Що сказав юрист?
Не реально це зробити за один день. В нас навіть немає бажаючих це купити.
І що тепер робити?
Не знаю. Шукати гроші в інший спосіб!
Може все таки подамо якесь оголошення? Хтось візьме і відгукнеться!
Можна! Але я не збираюсь подавати все за безцінь на аби. До речі, Таня дзвонила! Сьогодні найбільше клієнтів за весь рік! Вона вже всі еклери продала, відправила хлопця докуповувати. Це все ти – твої ідеї, реклама!
Бачиш ми не маємо права це все втратити!
Знаю, але що робити не маю уявлення!
Спочатку розмістимо оголошення про продаж.
Я взяла ноутбук і так і зробила.
Давай розкажемо про нашу проблему художникам ! Скільки грошей треба заплатити? – запропонувала я.
2 тисячі доларів+ 5 відсотків за прострочку.
Ого. Не мало ! А скільки взагалі ти брав?
23 тисячі. Не думав, що буде настільки важко віддавати. Два роки вже не можу цього спекатись.
Тоді вирішено : зараз займаємо гроші у друзів, протягом місяція продаємо квартиру і зі всім розбираємось.
Я нарешті почала збиратись.
Розказати усім про цей позор?
Так.
Але ж!
Ніяких але ж. Вони всі тебе поважають, точно допоможуть. Будь ласка, переступи через себе. Зроби це!
Добре, адже через півгодини ти станеш моєю дружиною. Аж не віриться.
Будь ласка перенесімо цю подію на час, коли все налагодиться! Коли негаразди будуть позаду! В мене через два дні здача проекту! А в тебе кафе на межі життя і смерті! Зрозумій нарешті, та жінка викупить приміщення і тоді все!
Ді, я не хочу зараз на це погоджуватись, але ти хоча б обіцяєш, що станеш моєю дружиною?
Якщо для тебе штамп такий важливий і ти мене кохаєш.
Дуже.
А ти не плутаєш це з закоханістю як минулого разу?
Думаю ні. Я не уявляю життя без тебе , це певно те і є!
Дякую, за чесність. Але я не знайома з твої батьком!
Це ми швидко виправимо!
Тільки спочатку врятуємо кафе!
До речі, мені ранком дзвонив літератор хоче провести у нас презентацію своєї книжки. Дякую, сонечко!
Це не я, а реклама! Я така рада! Все пішли розказувати правду!
Мені страшно.
Може швидше неприємно ?
Угу.
Але я поруч!
На дворі сніжило. Ми одягнулись і вийшли на двір. Ці 4 тижні пройшли так швидко, що я не встигла помітити як осінь пішла на заслужений відпочинок. Вдягнула рукавиці, жбурнула сніжкою в Матвія. Він відповів взаємністю. Стало так добре, весело, як в дитинстві. Одразу згадала як робила це з татом. Спогади вже не були настільки болючі. Пам’ятаю, як в 16 вже гримала на тата, щоб він перестав, бо ж доросла, що люди подумають. Нічого вже не повернеш, але яка ж я все таки була дурна! Я так хочу, щоб мої діти мали такого ж тата як я. Але я не впевнена, що Матвій підходить на цю кандидатуру. Не знаю, або я просто боюсь! Ми вже дійшли до кафе, в середину зайшли всі мокрі. Вперше я побачила тут багато відвідувачів. Майже всі столики були зайняті. Так приємно бачити людей за книжками. Ми швидко пройшли повз Таню, вона була аж мокра, хоч в кафе було прохолодно. Зайшли в майстерню. Всі художники були на місці. Я попросила покликати Сергія. Він дуже швидко прийшов. Всі були перелякані. Адже таке було вперше. Він довго не наважувався нічого сказати. Хтось навіть пожартував і запитав чи часом їх не запрошують на весілля. Винуватиць нарешті заговорив. Виклав все як є. Настала недовга мовчанка. Її порушила Мар’яна.
У мене в банку лежить 300 доларів під відсотки. Ввечері принесу!
У мене в загашнику навіть 500 знайдеться, - додав Сергій, - на коли ти казав потрібно?
В понеділок останній день
Завтра перекину тобі на карту!
Ти просто міг попросити у мене- сказав ображений Федька.
Я знаю, що в тебе немає таких грошей.
Вчора ввечері я продав картину за 400 доларів. Вони твої!
Дякую друзі! Я все віддав, не думайте, що ви їх даруєте!
Ми приходимо сюди мало не щодня вже стільки років. Вважай це наша маленька інвестиція!- сказав хтось.
Ви мої друзі – усі, це моя провина і я все поверну. Ви ж не просто так їх складали!
Інші художники теж додали, що допоможуть.
Я придумала, - вигукнула Мар’яна, ми ці гроші витратимо на оновлення кафе: пофарбуємо стіни, зробимо нову підлогу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.