Чи не я...
9
Якщо до Вас у дім завітає незнайомець і стверджуватиме, що Ви мусите померти задля добра, яка буде Ваша реакція? Ото ж бо!
Маячня! Звісно, я не збираюся помирати. Я не з тих хто здається!
Але в очах мисливця читається рішучість. Він знає, яке зло я приховую усередині і які можуть бути наслідки. Він знає який вчинок у даній ситуації правильний.
Є у його очах ще щось… Щось інше… Я впевнена, глибоко у душі він не хоче моєї загибелі. Але розум та досвід нагадують про обов'язок, про неминучість кінцівки.
Я переконувала його, що немає безвихідних ситуацій. Наполягала шукати можливості. Стверджувала, що сильна духом і справлюся. Що завдяки самоконтролю триматиму "хворобу".
А потім наступив етап заперечення. Я почала виганяти гостя з квартири і звинувачувати у брехні. Погрожувала викликати поліцію, обізвала маньяком і припустила, що він з'їхав з глузду.
Та він не пішов.
А я відчула як мене знову схиляє у сон. "Чай зі снодійним" зрозуміла я і заплющила очі.
Він подобається мені, я подобаюся йому… Це могла бути чудова історя кохання. Натомість, це розповідь про можливу мою загибель.
Саме цікаве, що я навіть не дізнаюся про смерть. Можливо незнайомець вже задушив мене подушкою, а може встромив ніж у серце. Це вже не відомо…
Розумієте, мій мозок пам'ятає лише, що я заснула. А далі невідомість. І не зрозуміло прокинусь я чи ні…
#1251 в Містика/Жахи
#4136 в Фентезі
#1001 в Міське фентезі
Відредаговано: 25.10.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
