6

Загалом, гадаю, у мене все вийшло. Я надала поліції свої покази, вони виявилися доволі малоінформативними для слідства. З моєї розповіді було лиш підтверджено слова товариша загиблого про стан алкогольного сп'яніння та час виходу з приміщення, що ймовірно і є орієнтовним часом загибелі.

Мені навіть вдалося розіграти занепокоєння тим, що і я могла стати жертвою вбивці - аби трішки довше затрималася на роботі і вийшла пізніше, то теж лежала би поруч. А так від неминучої загибелі мене врятувало лише декілька хвилин.

Чебуречну Степанович зачинив, а нас з Тамарою відправив у неоплачуваний вихідний, так би мовити, заспокоїтися після отриманого стресу.

Я йшла по вулиці з безмежним відчуттям полегшення. Не знаю як піде слідство далі, але на цей момент, у цей день я вільна та у безпеці.

А день був дійсно чудовий. Небо ясне, сонечко яскраво світило та зігрівало. Це був один з тих днів коли погода настільки впливає на настрій, що ти вдихаєш повітря у повні груди та відчуваєш себе щасливим просто від того, що живий, просто від того що можеш насолоджуватися моментом.

Проходячи повз кав'ярню мені шалено захотілося випити капучино. Раніше я постійно балувала себе неспішними візитами до кафе, ласувала тістечками та напоями. Мене не турбувало скільки коштів я витрачаю на такі дрібнички. Зараз же я бережу кожну гривню та заварюю чай вдома.

Нахлинула ностальгія і мені знову стало себе шкода. Я розлютилася і вирішила - гуляти так гуляти! Так, до зарплати ще далеко, так, на днях маю розрахуватися за квартиру, так, маю ще певні борги та банківський кредит, але що як потраплю за грати… Хай хоч зараз мені буде добре!

Гарна погода схиляла, то ж я розмістилася на літньому майданчику кав'ярні. Напевно не кожен зрозуміє, але для мене це був не просто напій. У дану мить капучино було щось на кшталт символічного атрибуту фінансової незалежності, фінансової спроможності та зв'язком з колишньою мною.

Тераса була дуже красивою, затишною, все підібрано зі смаком. Сидячи у ній я почувала себе успішною жінкою, що ліниво розглядає  перехожих та проїжджаючі авто.

Проте ніхто не знає, що ця успішна жінка вже давно не відвідувала салон краси й не може платити за манікюр.

Навпроти кав'ярні по інший бік дороги була невеличка паркова зона з лавами. Мою увагу привернув чоловік, що сидів на одній з них. Мій зір не настільки гарний та я впевнена, то той самий вчорашній відвідувач, що мені сподобався.

Він сидів нерухаючись та  спостерігав за мною. І саме дивне, що навіть не намагався це приховувати. Його погляд, як і минулий раз, був оцінюючий та пильний. Мені імпонувала його зовнішність і я була б непроти аби він підійшов познайомитися.

Останні місяці промайнули у переживаннях та клопотах. Я давно нікуди не виходила окрім роботи, давно не розважалася, не ходила на побачення. Тому зараз його увага була б мені приємною. Але капучино в мене скінчилося, а він все так і не проявив ініціативу.  Мені знову здалося, що незнайомець щось від мене очікує. Не знаю, що саме але я точно не буду підходити перша. То ж просто пішла додому.