Глава 6

Вихідний.. Ну нарешті... Як довго я чекала цього дня... Що ж може бути краще? Навіть ранок почався незвично, з повідомлення від незнайомого номеру:
" Добрий ранок, красуне... Сподіваюсь, що не розбудив? " 
Ооуу, і в кого це такі манери у спілкуванні? Цікаво, цікаво! Але щось цей вид письма мені нагадує... Та ні, це не може бути він?? Чи?? Але звідки в нього мій номер??? 
"Вибач, а ми хіба знайомі? Не пригадую, щоб я комусь давала свій номер? " 
" Лізо, це ж я - Паша... А твій номер роздобув у Юлі:) "
Ааааа... Паша? Написав мені? Я сплю чи що? Якщо так, то я не хочу прокидатись!!! Але звичайно, як же ж я одразу не здогадалася? Юля!!! Всюди Юля!!! І куди без неї? Могла хоч попередити, що роздає всім мій номер? Я б підготувалася! Ще подруга називається:) 
" Оуу.. неочікувано...В тебе щось конкретне, чи ти просто так вирішив написати?" 
" Я тобі заважаю? Чи можливо ти зайнята? " 
" Та ні... Просто цікаво:) " - надсилаю йому свою відповідь, в той час, як мої руки тремтять від хвилювання...
" Це добре:) Я радий... Чим плануєш займатись сьогодні?" 
Нууу, крім того, що буду ходити із задоволеним обличчям, від того, що ти мені написав, ще буду посміхатись як дурненька і мріяти про те, щоб ти ще раз написав, а ще краще, швидше знову побачити твої карі очі... Звичайно, я відповіли тільки у своїх думках, а йому надіслала:
"Ще не впевнена... Не можливо помалюю, прогуляюсь трохи... Загалом нічого цікавого... А ти що?" 
" Я...мрію провести цей день із тобою... Помалювати, погуляти і так далі..." 
Він це зараз серйозно? Чи просто жартує? Ні! Хоче довести мене до інфаркту, бо я зараз помру від радості... Мої щоки наповнюються рум'янцем, а посмішка не сходить з обличчя... Вдих..Видих..Вдих..Видих.. Так, Лізо, заспокойся, і просто напиши відповідь:
"Еммм... Смішно:) Жарт зараховано! Чи ти серйозно?" 
"Якби ми жили не так далеко, то б точно сходили погуляти... Але це не означає, що не сходимо:) Моє бажання побачити тебе, ще не зникло.." 
Фуххх, можна видихнути з полегшенням... Я не знаю, як би зустрічала його з червоним виразом обличчя... А так, пронесло... Хоча навіть це повідомлення змусило забитись моє серце із швидкістю світла... Я точно божеволію:) Та тільки но я приходжу до тями, як мій телефон знову спалахує від повідомлення:
" Гаразд красуне, до зв'язку... Ще обов'язково напишу:) " 
"До зв'язку:)" - надсилаю коротку відповідь, а сама радію наче маленька дівчинка, що отримала цукерку.. Чим ти дитина не бавилася, аби не плакала:) 
Буквально на крилах щастя вилітаю на кухню до мами, цілую у щоку і бажаю доброго ранку... Навіть з великим задоволенням споживаю пластівці, які доречі, взагалі то не долюблюю... Та зараз мені байдуже на все... Одне, маленьке повідомлення від нього, і чудовий настрій на цілий день гарантовано... Навіть мама помітила швидку зміну мого настрою:
- Донечко з тобою все добре? Ти з  такою задоволеною мімікою їж пластівці, що мені аж страшно? Тебе хтось підмінив? 
- Просто настрій чудовий! - відповідаю, надалі посміхаючись..
- Я рада:) І хто ж так повпливав на зміну твого настрою? Невже хлопець? 
Хмммм...я попала! Моя мама ванга чи як? Чи можливо вона в екстрасенси записалася? Звичайно я не звикла приховувати щось від мами, але цього разу...я трохи боялась розповісти про те, що мені подобається якийсь хлопець... Та все ж, я ніколи і нізащо не матиму від своєї мами секретів, я довіряю їй цілком і повністю... Вона замінює мені будь яку подругу...вона і є моєю найкращою у світі подругою:) 
- Еммм...ма...Я цей..не... знаю..як...
- То все ж таки хлопець - радісно випереджає мене мама і додає - І хто цей щасливчик? 
- Ну я вже вам про нього розповідала... Павло, пам'ятаєте? Але не поспішайте з висновками... Він мені просто подобається, от і все... Нічого такого..
- Гаразд, донечко, гаразд... Годі червоніти... Краще доїдай свій сніданок, ато охолоне...
Блін, невже я встигла знову зняковіти? Капець якийсь!!! Але знаєте, стало трохи легше... Я рада, що мама більше нічого не питала .. За це я її і люблю... Можу довірити все на світі, а вона не буде докопуватись та ставити зайвих питань... Та і я вже давно пообіцяла, що якщо тема йдеться про хлопця, та мама буде першою людиною, яка дізнається про це.... Ну зараз вийшло трохи інакше, але...це і не так важливо:)