РОЗДІЛ 19:" Пророкування для кожного"

                                   * * *

– Добридень! – дружно привітались Ліза з Данею.

– Драстуйте, голубчики. Що вас привело сюди? 

– Кохання та дружні проблема. – мовила Ліза.

– А ну, Даня, йди сюди. Присядь на стуло. – жінка приклала руку до його лоба. – Бачу, помреш ти, зовсім молодий. Попадеш в аварію в 23 роки. На чорному лексусі. Проте, якщо будеш разом з цією красунею, цієї проблеми можна не чекати. Хоча, ви й так призначені одне одному. Все добре буде, можете жити спокійно далі й втілювати всі свої плани. – Вона зробила паузу. – Знаєш, Єлизавета, ти не така й проста. В тобі є частинка богині. – Вона загадково усміхнулась.

– Це як? Я щось взагалі нічого не зрозуміла... – подруга знітилась і подумала, що за маячню вона верзе.

– Твоя краса. Нею тебе наділила богиня Афіна. Ти бойова, впевнена в собі, мудра й вродлива. В тобі є щось магічне. Якась річ. – Жінка обдивилась Лізу з ніг до голови. – Що це в тебе за намисто?

– Мама сказала, що то був таємний подарунок. Хтось поставив під двері пакуночок, де лежало це намисто, з брошкою, на якій був зображений перстень на кинжалі. – Розповіла таку історію подружка. Ланя мовчки стояв і все слухав. Скажімо так, ніби мотав собі на вус кожну нашу розмову, кожне слово та звук.

– Це твій оберіг та удача. Його заговорили на здоров'я, вроду та багатство (душевне чи грошове). Не знімай його, а як народиш дитину, віддай амулет їй.

– Щиро дякуємо, до побачення! – парочка вийшла.

– Та будь ласка, погукайте іншу пару.

    Через пару хвилин зайшли Діма з Веронікою. Вони трохи хвилювались, ну, загалом, як і всі.

– Вероніка. Тобі мені є що сказати. Ти також не така проста, як здаєшся. Покажи свою праву руку. – Ворожка помітила браслет, з таким самим знаком, як амулет Єлизавети. – своєю красою тебе обдарувала Артеміда – богиня полювання та юності. Ти завжди постоїш за себе й захистиш інших, хай то будуть навіть вороги твої. Це хороша якісь. Браслет не знімай ніколи. Подаруєш його своїй донці на 10 років. Запам'ятай це.

– Ого... дякую за пораду. – Ніка трохи розгубилась, але потім взяла себе в руки й чекала, що Юлія скаже далі.

– Дмитро. Твоя черга. Маєш оберігати свою дівчину, що б не сталось. Знаю, ти відповідальний, хоч здаєшся для інших людей на перший погляд, безвідповідальним і дурним. І ще. Якщо хочеш забезпечувати в майбутньому сім'ю, то вчись до 11 класу разом зі своїм другом. Так, буде тяжко, важко, але ти зможеш. А тепер ідіть. І позвіть терміново Івана й Дарину. Знаю, у вас є такі. – Ворожка розвернулась, взяла щось на полиці й почала крутити і руці.

    Через пару хвилин з'явились дві перелякані постаті в кімнаті.

– Я на вас якраз чекала. Знаю, ви хотіли запитати про майбутнє і ви, бачу, не дуже дажите. Ви – не пара. Дарина, твоє щастя у тебе під носом, але ще не прийшов час. Треба трохи зачекати, сама все можливо незабаром дізнаєшся, про що я. – повисла пауза. – Ну а що на рахунок тебе, Іване, то твоя любов чекає на тебе в твоєму місці. Ти її не знаєш, але ви скоро познайомитесь. Але головне не переплутай, де твоє справжнє щастя, бо знайомств буде двоє. Все, тепер можете іти. Позвіть мені останнього клієнта. Блейна. Скажіть, що йому буде цікаво послухати. Відчуваю, як він не хоче йти, але ви заставте його. До побачення.

– На все добре!– наостанок мовили Даша з Ванею. 

– Блейн, іди, твоя черга! – загукала Даринка.

– Ні, не хочу. Нащо воно мені потрібно? Залиште мене в спокої, що ви ведетесь не ті шаманські штучки? 

– Чуваче, ворожка сказала, що тобі буде цікаво послухати про себе, так що можеш іти.

    Байдуже, викрадач закотив очі й помандрував у будиночок, перевалюючись з ноги на ногу.

– Бачу, що не віриш у це все. – почала вона, як тільки Блейн переступив поріг.

– Як влучно сказано – холодно відповів він, настрою не було взагалі.

– Але ж тобі всеодно цікаво, що я скажу. – Юля бачила його наскрізь. – Отож, можеш присісти й слухати мене. Ти морозний і гострий на язик. Цілеспрямований, надзвичайно сильний і маєш холодний розум. Продумуєш кожен крок наперед. Хотів би жити один, не закохуватись і займатись своєю справою. Це все твої вимоги до самого себе. Але повір, усе буде не так. Твоє кохання в тебе під носом і ти ще цього навіть не помітив, на жаль.– Жінка хитро і водночас строго глянула на Блинчика.– І ні, це не та, про яку ти думаєш. Чуже гріх забирати. Твоє щастя чекає на тебе. І до речі, зі своїм колишнім напарником ти помиришся. Точніше, ви вже майже налагодили зв'язок між собою, хоч інколи між вами проскакують холодні гострі фразочки.

– Дякую, чудово сказано. І якого біса я в це вірю... Не розумію. Далі буде видно. До побачення.

– Ну, бувай. – наостанок докинула гадалка.

    Все, прийняття клієнтів закінчилося. " Хай удача супроводжує їх у цій надскладній справі. Шкода бідну дівчинку... Життя повинна віддати своє за мільярди інших... Це буде героїчний поступок, який ввійде в історію... І всі розуміють, що всесвіт не зжалиться над нею..." – роздумовувала Юлія...