16

… Я відкрив очі через деякий час, та дуже здивувався. Щось не пам’ятаю, як опинився в кімнаті, лежачі поверх м’якої ковдри. Олена міцно спала в мене на плечі. Її волосся трохи лоскотало мою шкіру. Я міцно притиснув її до себе. Ніжний квітковий аромат її шкіри підказав більш сміливіши дії.

… І знову, як в омут головою.

… «Вдруг, как в сказке скрипнула дверь.» Та це знову кіт, прийшов провідати хозяйку й водночас довідатися, що за неподобство сталося з відсутністю сніданку. Мабуть, жде, ніяк не може дочекатися, коли я здрисну до себе додому.

Але несподівано котяра тихо, немов пір'ячко підскочив у повітря, та призвів приземлення цілеспрямовано в центр мого тулуба. Щось він заважкий для пір'я. На мене аж невеличка гикавка напала з переляку. Все, думаю: пропала моя шкіра, тільки зібрався в альфа-самці. Проте далі кіт замуркотів, та так голосно, що ледь не розбудив свою улюблену хозяйку.
 
Я насмілився почесать йому вушка. Волохатий «килимок» вільно на мені розкинувся, підставляючи м'яке черевце під лоскотання. Здається коту теж до вподоби моя присутність в його квартирі.

Тихо цвирінькнула смска в моєму телефоні, десь в коридорі. Я зняв з себе кота, обережно зліз з дивана та вийшов з кімнати. Хотілося їсти, але якось незручно було хозяйнувати в чужій хаті. Вирішив замовити піцу. На всякий випадок, замовив з салями, сподіваючись, що Лєнка буде її їсти.
 
Кур'єр встиг як раз до того, як вона прокинулася. Я ледь відкрив на кухні піцу, коли ззаду мене тихо відчинилися двері. М'які руки обійняли мене, а  губи ніжно поцілували:
 
- Дякую, як ти вгадав, що я дуже люблю копчену ковбасу? І піцу таку теж. Мабуть, Мурчик тобі підказав. Ось в тебе весь одяг в його шерсті.
 
Я присягнув її до себе надовго та відпускав, доки мені дихання не перехватило від довжини поцілунку.
 
- Зараз я нам приготую каву і ми будемо снідати, - чомусь стиха промовила вона.

Такий щасливий ранок в мене був тільки, коли батьки ще не розлучилися, а ми з сестрою були маленькими.
 
Затишок був грубо перерваний телефонним дзвінком. Це був мій батько. Це було несподівано, майже, як гроза на початку квітня.
 
Ми хоча й помирилися, але майже не спілкувалися. Гроші за квартиру я йому переводив на банківську картку. Так, я вже розповідав: знімаю квартиру в власного батька.
 
- Василю, я тебе дуже прошу, як можна швидче приїзди до обласної лікарні невідкладної медицини. В моєї матері, твоєї бабусі став сердечний напад. Вона хоче тебе бачити. Забудь зараз про свої образи, не час для них.
 
Голос в нього був слабкий та якийсь виснажений.

- Звичайно ж, батьку, я незабаром приїду, я тут неподалік.

Перевів погляд на дівчину:
 
- Лєнка, …
- Всё я чула. Їдь, звичайно. Можна мені з тобою поїхати? Заважати тобі не буду, - швидко промовила вона, простягнувши мені чашку з запашною кавою.
- Це було б добре, - щиро зрадів я. – З тобою мені буде не так важко робити вигляд наче нічого не було між ними, та моєю сім'єю.
- Забудь про свої образи. Літня жінка тяжко хворіє. Може твоя присутність врятує їй життя. Чи простиш ти собі, якщо образи не дозволять допомогти їй?
- Давай, збирайся швидше. Я викликаю таксі. Будеш моєю моральною підтримкою, - зхвильовано сказав я, набираючи номер.
 
Через 15 хвилин ми вже заходили в приймальний передпокій лікарні. Батько встав мені на зустріч з одного з кресел.

Одразу ж впало в око, який зтомлений та виснажений вигляд в нього став. Невже Олена права, і я можу втратити рідних людей через свою віслючу впертість та дитячу образливість? Тоді, в неї дома, я з нею погодився лише через небажання втратити чарівність минулої ночі. Зате тільки зараз я повністю зрозумів свою дурість.
 
- Тату, як бабуся, що з нею, - запитав в батька.
 
Він, звичайно ж, помітив зміну в мені, але зробив вигляд, ніби нічого не сталося.
 
- Тільки заснула, врачі кажуть, що шанс в неї є піти на поправку. Ти дочекаєшся її прокинення? – запитав він, і тільки зараз помітив дівчину поруч зі мною.
- А ця красуня, хто вона? 
- Добрий день, я – дівчина Василя, Олена, - швидко відповіла вона. – Прийшла підтримати його, якщо Ви не будете проти.
- Чого ж це буду проти, - невесело посміхнувся батько, - посидьте тоді тут, піду до завідувача відділенням, хочу послухати його думку, щодо хвороби матері. Твій дідусь спить в кімнаті для відпочинку медперсоналу. – це вже він до мене говорив. - Проти правил, звичайно, та він був дуже стомлений. Ще й допомогла родичка, що тут працює.

З цими словами батько пішов до завідувача. Ще помітнішими стали його виснаженість та втома. Проте почуття, загострені минулою ніччю, помітили ще якусь тяжку хворобу, приховану татом.
 
Олена вже дзвонила моїй сестрі, своїй накращій подрузі. На тому кінці почувся зойк, та Оленка вже взяла себе в руки, і вже цікавилася причиною прибування Лєнки в лікарні. Моя дівчина перервала недоречну зараз цікавість моєї ж сестри, та наказала їй їхати якомога швидше до хворої бабусі.
 
Я забув сказати, моя мати жила зі своїм новим чоловіком, звичайно ж це хрещений. В них будинок в Туреччині, неподалік від Середземного моря. Як ми з нею й мріяли того «полуничного» літа.
 
Вона б ніколи мабуть не наважилася, та біда допомогла. Мати захворіла, їй було важко дихати, особливо взимку, та восени. Тому Міх Міх, швидко все організував. Придбав будинок невеликий з садом та відкритим басейном. Коли мати побачила свою мрію наживо, в неї одразу ж знайшлося бажання змінити своє життя. Вона звільнилася в школі з посади завуча, почала працювати в онлайн школі вчителем математики. Там не було необхідно жити в Україні. Тож і педагогічний стаж  продовжується, й живе з обожнюючим її чоловіком в будинку свої мрії.
 
Деякий час в нас ще був. Я придбав в автоматі дві кави: для себе та своєї дівчини. Так незвично та водночас дуже приємно це казати: моя дівчина.