5

Вперше я побачив свого нового класного керівника за пару днів до першого вересня. Вона зібрала всіх нас для знайомства, та обговорення загальних моментів, пов'язаних з випускним класом. Прийшли на зустріч всі, цікаво ж було врешті решт побачити ту, про яку плітки ширилися селищем протягом останнього тижня.

Я вже був налаштований побачити неприємну «стару» жінку, трішки молодше моєї майже сорокарічної матері.

Вибачайте, але для підлітка-максималиста всі люди, а не тільки жіноча стать, старші за 30 років – давні дідугани та бабусі. Признаю свою провину, та помилку.

Весь клас зустрівся завчасно в нашій учбовій кімнаті. Почалося жваве вихваляння крутістю проведення літніх канікул.

В минулі роки я не міг приймати участь в такому змаганні. Не було нічого цікавого в купанні в пруду та загорянні, в допомозі по господарству батькам та бабусі. Хоча одного разу ми всі, але без бабусі, відпочивали в Полтавській області.

Цього літа все було по іншому. Чого тільки коштував наш з бабусею «полуничний бізнес»? А мій швидкісний друк з метою забезпечення фінансовими ресурсами?) А перша закордонна подорож? Раніше я тільки з заздрістю прислухався до росповідей однокласників. А тепер заздрити мали б мені!

В зазначений час ми побачили нашого нового керівника. Напередодні вона зробила нову зачіску в перукарні, де працювала мама Оксани, однієї з однокласниць. Жіночки селища активно почали пліткувати про Зою Василівну. Загальна думка була: «похудати їй б не завадило, така собі фіфа».

Ми думали побачити всю з себе разодету дамочку, а до нас в клас завітала якась тітка в джинсах, кедах, та шикарній футболці з 3d котиком. Весело всміхнулася, та заправила за вуха каштанове волосся.

- Всім привіт! Давайте знайомитися. Мене звати Зоя Василівна. Я – ваш новий класний керівник, та вчитель англійської мови. Сподіваюсь, що нудьгувати ми не будемо. Давайте я спробую вгадати, в кого було найкрутіше літо?

Ми якось одразу ж зрозуміли: вона не зла, не нудна. Так, дійсно в неї не було славнозвісних 90-60-90. В неї була неповторна жіночість, повна відсутність стервозності, яка зараз вважається невід'ємною відзнакою сучасної пані.

Зоя Василівна запропонувала нам відмітити початок випускного класу пікніком на березі річки. Але погода вирішила за нас. Одразу ж після першого дзвоника пішов сильний дощ. Ми ледь встигли добігти до школи. Осінь в той рік прийшла рівно за календарем. Першого вересня.

Всі були засмучені негодою. Але Зоя Василівна (ми вже стали всі називати її "Заєю") не дала нам далі киснути.

- Не будемо нудьгувати на радість зливі! Ми живемо один раз, тож не будемо марнувати кожну мить нашого життя! Ми зараз замовимо піцу та горячий чай чи каву. Будемо ласувати та розповідати про найкращі моменти свого життя.

Я забув сказати, що Зая просила батьків дітей не приносити більше одного букету на свято. Зовсім без квітів це не свято зовсім для жінки, чи не так? Замість квітів вирішили пригостити майбутніх випускників на пікніку, який зіпсував дощ. Тож піци замовили прямо до школи. На мій великий подив, нам це дозволили директор та завуч.

… Що ж це я так розмріявся, як підліток, який здалека спостерігає за жінкою своєї мрії? Почуття дуже знайоме, не вже це вже було?

Зараз майже третя година ночі. Треба хоча б трохи поспати, бо завтра просплю все…