Останнє кохання

"Що може бути гірше за нерозділене кохання?
Мабуть, тільки те, що ти продовжуєш підтримувати зв'язок з цією людиною, вдаєш, що нічого не сталося, і продовжуєш жити своїм життям.
Це звучить легко, але насправді дуже важко відпустити того, кого любиш. І як важко усвідомити, що ця людина насправді любить когось іншого, а не тебе.
«Якщо любиш, відпусти...... . - Ці слова я хотіла би почути раніше."

- «Минуло кілька тижнів після нашої відпустки, але я ніколи не забуду вираз обличчя Саші, коли він дізнався, що ми зустрічаємося з Ромою», - думала Ангеліна, швидко кидаючи свої особисті речі в сумку.

- «Давай, Ліно, виходь звідти! - вигукнула Ліза, заглядаючи у вікно подруги, яке виходило прямо на чудовий і яскравий сад. 
Ангеліна швидко одягла темну сорочку з мереживом і джинси, також темного кольору, і вийшла на вулицю.

- Скільки часу тобі знадобиться, щоб зібратися? Ми вже запізнюємося з усім цим, а я тобі навіть, новини не розповіла.

- Якщо ми не встигнемо, то Снігова Королева не пустить нас до аудиторії. - Дівчата ледве-ледве доїхали до коледжу. Але щойно вони увійшли до класу, погляд Ліни впав на красиві, мужні плечі нового хлопця.

- «Хто він?» - прошепотіла Ангеліна, ніби запитуючи щось дуже особисте.

- Ось, це і є новина. Я хотіла тобі сказати, але ти не хотіла слухати. - Ліза награно відвернулася від дівчини, але через кілька хвилин подруги вже сиділи за партами і почали обговорювати всі новини.
 

Тим часом Ангеліна намагалася розгледіти обличчя нового студента, який вже був оточений своїми одногрупниками.
- Я думала, ти знаєш, що твій друг тепер навчаються з нами. Ромі, це не сподобається. 

- Що, Сашко?

- Так, але я тобі ще дещо сказала. Дивно, що ти звернула саме на це, - Ліза примружила свої смарагдові очі і втупилася в подругу.

- Просто... Просто...

- Доброго дня, студенти. ......' Ангеліну врятувало від незручного моменту те, що Холодна Королева вирішила прийти трохи раніше і розповісти всі «хороші» новини про іспит.
 

Ліза могла здаватися безвідповідальною, але вона ніколи не була такою; вона завжди турбувалася про своє навчання. Можливо, саме її характер і наполегливість, відіграли свою роль в тому, що дівчина має отримати червоний диплом.
 

Наприкінці заняття Ангеліна спочатку спробувала вибігти з аудиторії, щоб не потрапити на очі Саші, але це було марно. Натовп біля нього вже розійшовся, і ніщо не заважало хлопцю помітити Ангеліну.

- «Ліно, як чудово. Ми ж з одного класу! - Хлопець посміхнувся і простягнув руку, щоб обійняти подругу. Але різко зупинився і подивився за спину дівчини. Кожен м'яз його тіла напружився, а брови зморщилися, але в одну мить все повернулося на круги своя.

- Не очікувала тебе тут побачити.

- Справді? Слухай, не хочеш прогулятися сьогодні ввечері?

- Так...

- Ні, у нас є плани на вечір. - Раптом позаду Ліни пролунав такий різкий голос, що вона здригнулася від напруги, яка висіла в повітрі.

- "Щось, дуже знайомий голос. Це може бути... Рома?» - подумала Ангеліна, порівнюючи голос хлопця тоді, коли вони спілкувалися раніше.  А тепер голос дуже змінився. Здавалося, що Рома зараз готовий вбити будь-кого і будь-що, що стане у нього на шляху.

- Ну, добре. То може, підемо всі разом на прогулянку?

- Ми хотіли прогулятися вдвох!

- Ну, я знаю, що ти хотів би, але Ангеліна хоче цього? - Всі погляди були прикуті до дівчини. З одного боку, Сашко, який дуже подобається дівчині, а з іншого - Рома, єдиний, хто вирішив не тільки дати пораду, а й допомогти Ліні.

- Що ж, їй обрати. - сказав Рома.
Ангеліна замислилася.

- «Вибачте, ми планували піти тільки вдвох, але наступного разу ми підемо разом. Правда, котику? - запитала Ангеліна, дивлячись на Рому. Чоловік пустотливо посміхнувся і кивнув.

- Котику? Щось новеньке. - Саша посміхнулася і якомога швидше вийшов з кабінету.