Любов чи закоханість?

"Чому люди почуваються самотніми та не потрібними? Чому кажуть, що за кохання треба боротися до останнього? А якщо кохання невзаємне, чи варто за нього боротися чи просто кинути всі спроби отримати бажане? 
- Ангеліна, підійди на кухню до батька. - Це були саме ті слова, які вивели дівчину з роздумів про те, що їй робити далі, але все було марно. 
- Чому ми любимо тих, хто нас не любить? - це питання пролунало луною в голові дівчини, але відповісти на нього, було не те, щоб складно, а неможливо. Ангеліна все частіше задавалася цим питанням, але ще не змогла дати логічну і просту відповідь на нього.
- Ангеліно, я  ж казала тобі прийти сюди! 
-Вибач, вже йду, - дівчина піднялася з гладко застеленого ліжка і швидко оглянула кімнату, щоб переконатися, що на цьому тижні більше  непотрібно прибирати.

Крізь, блідо-лавандовий тюль пробивалося сонячне світло, надаючи кімнаті легкого фіолетового відтінку. На комп'ютерному столі, зручно розміщеному в кутку кімнати, лежали книги різних жанрів, від романтичних романів до наукової фантастики. Навпроти вікна стояла велика книжкова шафа, яка щомісяця поповнювалася новими романами.

Ангеліна швидко пройшла на кухню і побачила наступне: тато намагався полагодити телевізор, який завжди ламається в найневідповідніший момент, а мама готувала наші улюблені млинці.

- Ангеліно,ти казала, що ночуватимеш у Лізи,- запитав тато, не відриваючись від проводів, що стирчали з телевізора.
-Я напишу мамі адресу пізніше, не хвилюйся.

-Ти просто залишишся з друзями? Чи ти кудись збираєшся? - запитала мама, змусивши мене намить замислитися над несподіваним запитанням.
- Я не знаю. Поки що, у нас немає жодних планів на вечір, крім ночівлі, але може Лізі щось на думку прийде і ми сходимо кудись.
- Ангеліна, нікуди не йдіть, тим більше вночі! - сказала мама наказним тоном, що трохи розлютило дівчину, але вона тактовно промовчала, розуміючи, що маму не переперечити.
- Світлано, припини панікувати! Ідіть, куди хочете. Вони молоді і хочуть повеселитися, ми в їхньому віці й не таке витворяли. - пожартував тато.
- Це тільки в тебе веселощі були. Але прошу, будьте обережні і якщо що, візьми з собою балончик. - сказав мама і повернулася до приготування млинців. Ангеліна позитивно кивнула і вирушила збиратися на грандіозний вечір, адже подруга обіцяла влаштувати особливий сюрприз, тим самим викликавши невтішний інтерес.
Поклавши в свою сумку улюблену піжаму, темно-фіолетового кольору з легким мереживом в області декольте; чорні джинси і топ з чорною сіткою, який прикриває підтягнутий торс молодої дівчини. 

Як тільки Ангеліна перестала збирати речі, вона почула досить, знайомий звук, який швидко привів дівчину до тями і підняв настрій.
- Алє, Ліна на зв'язку
- Ліно, це Лізон. Давай, швиденько виходь надвір, наш чекає карета.
- Чого? Тобі в голову напекло? Яка карета?
- Ангеліна, я ж казала, що маю сюрприз. - з непереборним захопленням, вигукнула подруга і вказала поспішити подрузі.