28

Про батька Катерини знав лише Адам, вона не хотіла тривожити, ще слабкого Дмитра, тому тримала все у секреті. 
Весілля Ярини та Остапа, батько наполягав не переносити, обіцяв, що до того часу встане на ноги і таки супроводжуватиме дочку до вівтаря. На підготовку пішло багато сил, грошей та часу, але весілля мало бути шикарним. 
Остап любив щось витворити, що всіх здивувало б, тому і зараз був вірний своїм звичкам. Чоловік спроектував неймовірної краси місце, де мала пройти церемонія та святкування. Це місце важко було назвати якимось одним словом, бо там була і відкрита територія, і зал з посадковими місцями, і тераса, і зимовий сад і всюди були неймовірної краси декорації з живих квітів, які не просто зрізали та принесли, а посадили на багато років. Все було так заплановано, що ця локація залишиться потім зоною відпочинку першого у своєму роді медично-дослідницького комплексу "Особистий простір". Остап був впевнений,  що зіграти весілля там, перед відкриттям буде хорошим знаком. Чоловік пишався сам собою оглядаючи усе напередодні – розкішно, але без лишнього пафосу, практично, красиво, амбіційно. Для віруючих пацієнтів, яких в Україні більшість, збудували  простору каплицю, хоча і більше вона на маленьку церкву була схожа, там і мали повінчатись молодята, а церемонія розпису повинна пройти в зимовому саду. Наречений з захватом все створював, він знав, що це не просто місце для весілля, а фундамент їхньої сімейної справи усього життя.  «Особистий простір» мимоволі став рятувальним кругом для Катерини та Адама, став надією на майбутнє Олесі, найбільш успішним проектом для його майбутнього тестя, тому Остап віддавався повністю усьому, що робив. День їхнього весілля мав стати стартом для великих звершень та початком щасливого життя. Він ніколи не міг собі уявити, що саме так повернеться його доля, але його сильно тішило,що все так склалось, бо всі отримали те на, що заслужили. 
Ярина була красивою наречено, не можливо було відвести очей від неї. Сукню Олеся пошила, мов для дочки арабського шейха - корсет розшитий унікальним мереживом та дуже дрібними камінцями, ледь помітне, та таке ж унікальне мереживо плавно з корсету переходило на легкі та повітряні рукава, залишаючи плечі відкритими. Спідниця сукні була з неймовірної якості та краси шифону та органзи, які нашаравувались один на одного, додаючи об'єму та водночас легкості образу. Шлейф довжиною в 4 метри на кінці теж мав мереживну вишивку і робив образ королівським. Фата нареченої також була досить довга та мала відповідні дизайнерські елементи, що доповнувало образ. Маленькі аксесуари не привертали на себе лишньої уваги, але доповнювали образ. Оляся була в захваті від своєї роботи, а коли побачила усе Ярину в повній готовності, то не стрималась- 
- Ти найкрасивіша наречена зі всіх, що я бачила. 
-Дякую. Ви перебільшуєте,- засоромилась дівчина. 
-Ані трохи. Ти неймовірна. 
Катерина з Адамом, в міру своїх можливостей, таки дули свідками. Чоловіку було трохи краще, хоч і пепесувався він на милицях. Всі вже звикли до його "трьох ніг", тому дскомфорт звівся до мінімуму.  
Катерина була у  срібному довгому плятті на брителі, що спадало по її фігурі, не облягаючи, але підкреслювало усі випуклості. На вінчання одягла білий жакет, щоб прикрити голу спину. Адам не зраджував класиці, і залишався красивим і спокусливим у чорному с.мокінгу. 
Ще з початку усіх урочистостей Катерина більше спостерігала за мамою та її поглядами на батька нареченої. Вона була майже впевнена в тому, що Дмитро її батько, але чекала, щоб і мати це підтвердила. Якщо Олеся скромно підглядала на Дмитра, то чоловік витріщав на неї очі як на примару. Ярина вже пепелякаоась, що йому стало гірше. Опанувавши себе, він зосередився на своїх батьківських обов'язках.  
За невеликими столиками розсілись гості в тому ж зимовому саду, де оточували їх неймовірної краси та дивини рослини.  
- Жінка у бурдовій сукні, хто для Остапа,- пошепки запитав Дмииро в свого сина. 
-Це мама Катерини, тітка  Олеся. 
Чоловіку, мов земля з-під ніг втекла "Олеся, моя Олеся"- крутилось в його голові. 
Він так поринув у спогади, що пропустив все, що відьувавлось. Отямився, як Ярина його покликала на перший танець їхнього молодого подружжя.  Дмитро і дивився на свою дочку, і не дивився одночасно. Боротьба між коханням та відповідальністю батьківства поновилась. 
При пепшій ж нагоді чоловік запросив Олесю на танок, і одразу, з першого ж дотику, він зрозумів, що це безсумніву його Олеся. Вони танцювали мовчки, їхні погляди були красномовнішими за усі слова, Катерина помітила одразу їхню іскру і раділа від думки, що в неї від тепер є батько. 
-Вона моя? 
Запитав чоловік у Олесі. 
-А ти як думаєш? 
-Точно моя. 
Дмитро поглянув на Катерину зовсім іншими очима і зустрів її погляд, який ніби кричав йому "Я твоя дочка". 
-Ярина дуже красива наречена, -підмітила Олеся. 
-Я знаю.  
Чоловік відвів погляд на свою іншу дочку, яка також танцювала в обіймах коханого, її очі світились і усмішка не сходила з обличчя. 
-Катерина з нею здружилась. 
-Я помітив. Ти її добре виховала. 
Вони танцювали декілька пісень підряд, просто повільно кружляючи по залу, час для них зупинився.  
-Ти знаєш, що я втекла від тебе, але завжди чекала. 
-Знаю. В тому вся ти -робиш як заманеться та чекаєш правильних вчинків від інших.  
-Ти ображений? 
- Я засмучений. Моя дочка виросла без батька, а я без неї.  
Олеся вказала своєму спутнику, що вона хоче вийти на терасу. Чоловік не заперечував і провів її. Дорогою, Катерина сама підійшла до батька і прошепотіла йому " Не ображайся на неї, тату, вона просто боїться кохати" . Дмитро ошарешено глянув на дівчину, яка так щиро всміхалась і назвала його батьком. Він пишався своєю красивою та розумною дочкою з безмежно добрим серцем .