19

Відсиджуючись на островах десь посеред Тихого океану, Денис слідкував за Катериною. Шрам на шиї кожного ранку нагадував йому, що дурна дівка зіпсувала йому життя, а ще гірше те, що вона не хотіла бути з ним. Він не міг їй цього подарувати, його геніальний мозок та жорстокий характер генерували безліч ідей для того, щоб поквитатись з нею. 
Чоловік настільки загорівся помстою, що спеціально перешкоджав нормальному життю Катерини, постійно створюючи їй проблеми та насолоджувався стражданням дівчини. Він заплатив чималу суму, щоб вона не змогла придбати квитки на прямий рейс в Німеччину, тільки з пересадкою у Польщі. 
-Дві чашки кави, будьласка, - замовила дівчина в кафе біля аеропорту у Варшаві. 
-Ви не могли б мені допомогти, -люб'язно запитав молодий хлопець. 
-Так, звичайно. Ми знайомі, ви добре знаєте українську? 
- Так,.Я одразу впізнав , що ви українка, бо тільки наші дівчата такі красиві.- відповів чоловік з широкою посмішкою. 
-Що ви хотіли? - перебила його флірт дівчина, давши зрозуміти, що він зайвий. 
- Я не знаю жодної іноземної мови, а на парковці в мою машину  врізались. Я прийшов знайти когось щоб допоміг мені, бо я не розумію,  що говорять поліціянти. Ви можете хоч на 5 хвилин побути моїм перекладачем?  
Швидко прогомонів чоловік, по ньму було помітно, що він схвильований та переляканий.Катерина не хотіла лишнього клопоту та залишати матір одну, але і чоловіка того їй стало шкода, тим паче у неї ще було більше години вільного часу. 
- Ну добре, - неохоче погодилась дівчина. 
На парковці було багато машин та багато людей. Катерина поглядом шукала поліцію,  чоловік, що йшов разом з нею кудись зник.  
"Я так і знала, він був якийсь дивний" -пробурчала дівчина  та вирішила швидко повернутись до матері. 
Не встигла вона і оком кліпнути, як підїхала велика чорна машина і здоровий чоловік взяв її за руку та запхнув всередину. 
-Привіт Кет 
Дівчина відразу почала вириватись з машини, але двері були заблоковані. 
-Що тобі требе від мене? 
- Ти будеш здивована, яка у мене велика уява, - і гучний сміх заглушив її. 
Машина  рушила, Катерина розплакалась і накинулась кулаками на Дениса. 
-Цього разу, мала, без фокусів,- приставив їй до обличчя маленький  ніж, - ти ж не хочеш, щоб я зробив тебе ще красивішою? 
Чоловік гарячим подихом дихав на неї і пронизував її розлюченим поглядом. 
Маленький гострий ніж проколов її шкіру на підборідді і вона  почула як вологі краплі почали скапувати їй на груди. 
-Та пішов ти!!! - гиркнула до нього дівчина і відвернулась в іншу сторону. Катерина  відчула, як він стиснув її руку, що вона оніміла і притягнув її до себе. Відкинувши ніж, він зловив дівчину за обличчя та наблизився до неї, злизав з її підборіддя кров та посміхнувся диявольською ухмилкою. Дівчина думала, що її зараз знудить, вона спробувала вирватись з його рук, але не змогла і плюнула йому в обличчя. Дениса це ррзлютила та додало азарту, він схопив її за шию і стиснув, що Катнрина аж припіднялась, щоб схопити повітря.  Коли чоловік помітив, що вона змирилась,з тим, що застрягла в його руках, сам  відкинув її. 
Катерина сиділа нерухомо, але в її голові був справжній ураган. Найбільше вона переживала за  маму, яка залишилась в аеропорті сама-самісінька. "Як вона впорається?" Дівчина не розуміла чому Денис так вчепився в неї,  та переслідує її. 
Дорогою він постійно вихвалявся як влаштовував їй неприємності і по його обличчю було зрозуміло, що він отримує задоволення, від мук дівчини. 
В момент коли вона зрозуміла, що тітка Ана померла через нього, Катерина не змогла стримати своєї злості та вчепилась в його обличчя та шию, роздерши його нігтями до крові. 
Чорні очі дивились на неї з самого пекла. 
-Ще довго? - звернувся чоловік до водія. 
-Вже майже на місці. 
-От і  добре, бо  в нас великі  плани. - відповів він, не зводячи з неї погляду. 
Дівчина плакала без перестанку і постійно повторювала  "Що я тобі зробила? Чого ти хочеш?" , поки пекучий удар по обличчю відключив її.  
Темно, холодно та смерділо тухлим м'ясом. Руки та ноги були зв'язані одна до одної. Катерина пробувала підвестись на ноги, але не змогла втримати рівновагу і впала на підлогу. Навкруги не було  вікон лише маленький промінець світла пробивався із шпарини в дверях. Підповзла Катерина  туди і пробувала відчинити, але зрозуміла, що все замкнено.  
Дівчина не знала скільки часу вона там, але вже зголодніла, виснажилась та відчувала спрагу.Багато спала та молилась бідолашна Катерина, вона не хотіла, щоб її життя ось так закінчилось. 
-Скучила? -почула  відразливий голос свого кривдника.  
Палюче яскраве світло засліпило , пройшло декілька хвилин ніж вона змогла нормально розплющити очі та розгледіти усе. 
-Чого тобі? 
-Хочу щоб ти відчула, шо таке усе втратити. 
-Відпусти мене, будь ласка. 
Засміявся чоловік та підійшов до неї. 
-Поглянь, яка ти красива, я не можу тебе нікуди відпустити,- він взяв її за волосся та наблизився до її обличчя.  Дівчина не могла вже плакати, хоч і їй було дуже страшно, вона бачила що він повний люті.  
-Ти думаєш я тебе на екскурсію привіз. Ти тут здогнеш! Але спочатку трохи розважимось. 
-Я краще помру, ніж дам тобі до себе торкутись. 
-Померти найлегше, а ти спробуй вижити. 
-Ти не вартий, навіть того щоб від твоїх рук померти. 
Денис зі всієї сили вдарив її ногою у живіт, тоді кинув її до підлоги. Зі всіх сторін Катерина відчувала удари, то руками то ногами, подих їй перехоплюволо від болю, з рота та носа йшла кров і здавалось, що це останні хвилини її життя. 
"Ну добре, добре, хватить з тебе! Вже нові кросівки вимазав до тебе! Будь чемна, я ще прийду!"- сказав на вухо задихавшись, і вийшов, гримнувши дверима. По Денису було видно як він отримував задоволення від будь-якого прояву насильства над дівчиною. Її закривавлине обличчя з'являлось йому перед очима і здавалось найкрасивішим з усіх, що він бачив.  
"Нарешті він пішов"- подумала Катерина. Руки  трусились, вона не могла доторкнутись до свого обличчя, голова трищала,  все тіло зуділо та пекло вогнем. 
Нестерпно було лежати на одному боці постійно, але сили повернутись геть не було. Здригаючись від болю та холоду, бідолашна молила Господа, щоб це все швидше закінчилось. Через декілька годин її кривдник повернувся, приніс їй пляшку води. 
-Ти ще не вмерла? 
-Не дочекаєшся, мерзотнику! - хоч і тихо, але виразно відповіла Катерина. 
-Ооо, якщо ти ще маєш силу хамити,то і побавитись ще можемо. 
"Заходьте!" Крикнув до когось чоловік, а сам пішов. 
Дівчина не розуміла,що відбувалось : її вивели з кімнати де вона була і привели в душ. Одне око, запухло і не відкривалось, іншим дівчина не мала сили  розглядати деталі, але помітила, що з нею були дві жінки старшого віку, азіатської зовнішності та кримезний чоловік, що мовчки наглядав за всім. 
Жінки гомоніли між собою на незрозумілій їй мові, та були дуже переляканими. 
Вони зняли з неї одяг, помили її,обробили рани, дали чистий одяг і навіть макіяж зробили. 
Дівчина шепотіла їм "Допоможіть", жінки вдавали, що не розуміють, але по очах було ясно , вони добре знали, що їй потрібно. Катерина була знесилена і геть не тямила, що відбувається, вона просто відчувала біль, втому та відчай. Багато спогадів промайнуло в неї перед очима, бідолашна старалась абстрагуватись від  того,що відбувалось.  

-Ти така красива, як ніколи, -з посмішкою промовив Денис та підійшов до неї. Чоловік, ніби збуджувався від страждань бідолашної, взяв її за волосся і притягнув до свого обличчя, роздивляючись його з близька. 
-Що ти хочеш?- хрипким голосом відповіла дівчина.  Перелякана до смерті, але не хотіла піддаватись тому негіднику.  
-В мене нова іграшка.  
Не встигла Катерина якось відреагувати, як її тіло пройняло розрядом струму і вона впала на землю. Останнє, що вона запам'ятала, це гидкий самовдоволений сміх Дена.  
Отямившись, намагалась зрозуміти, що відбувається, світло було трохи приглушене, вона не могла розгледіти, що довкола неї, але на дотик відчула, що стіни металеві та досить холодні і по запаху впізнала кімнату в якій була раніше. Дівчина вже не була зв'язаною, але залишалась заручницею цього маньяка. 
Катерина підняла очі на свого кривдника, і побачила в його  руках свічку, яка і освітлювала приміщення.  
Вона відчувала, як її талію обтягувало пишне вечірнє плаття з корсетом, що було дуже незручно, ребра боліли і дихати було важко. 
- Я хотів зробити тобі подарунок,але в мене вже нема часу. Доведеться прощатись. 
-Де я? Що зі мною буде? 
-Ти будеш повільно вмирати, а це твоя могила.  Шкода, що так вийшло, ми ще стільки не встигли. Не всім дана така честь, як тобі, померти такою красивою, - холодно сказав чоловік, дивлячись їй в очі, тоді вийшов, грюкнувши дверима. 
Катерина кинулась навздогін та товкла кулаками по дверях і кликала на допомогу. Все було марно, дівчина витратила усі свої сили, вона розплакалась і сіла на підлогу під дверима. Монотонно, побита та пригнічена дівчина, стукала головою об двері та дивилась на маленький вогник свічки, яка так швидко догорала. 
В куті кімнати вона помітила маленьку червону цятку, яка блимала, мов моргаючи їй.  
"Маньяк. Він дивиться як я страждаю"- подумала дівчина, зрозумівши, що там камера. В голову Катерини не приходило жодної ідеї як вибратись, вона ніби вже змирилась і просто чекала свого часу. Всі молитви які знала, згадала дівчина, її очі почали заплющуватись, як вона почула якийсь гуркіт. 
Підстрибнувши на ноги вона почала грюкати в двері, та прислухатись до цього шуму. Гудіння мов від генератора чи мотора якогось було чутно з протилежної сторони кімнати. Катерина взяла свічку, яка вже майже  догоріла та підійшла до джерела шуму. Спочатку її шокувало відбраження, яке вона побачила на блискучій металевій стіні : велика біла сукня, розшита блискучим камінням, на голові була фата і розпухше обличчя.  
" Цей збоченець одягнув мене у весільну сукню. О Боже, не залишай мене!" Піднявши голову вверх вона побачила, що запрацював кондиціонер з якого йшло холодне повітря, що погасило єдине джерело тепла та світла - кілька сантиметрову свічку. 
Сказати, що все життя пролетіло перед очима - нічого не сказати.  По обличчю стікали сльози, Катерина вперше за все життя пожаліла себе, їй було так шкода, що життя тільки налагодилось і ось так закінчиться. "Адаме, коханий - можливо ти колись почуєш запис цього відео, я хочу, щоб ти знав - Я кохаю тебе. Без  тебе моє життя не має сенсу. Йди завжди до своєї мети та будь щасливим заради мене. Разом з Остапом доглядайте  маму, не дайте їй збожеволіти. Допомагайте один одному! Я щаслива, що зустрілась з тобою." Схлипуючи  дівчина розмовляла з темрявою та продовжувала нарікати на свою долю " я ще стільки всього хотіла зробити, мені так мало щастя дісталось в житті." Душевна агонія відступила і  
Катерина змирилась з неминучим. Готувалась до цього, каялась у своїх гріхах та молилась за своїх близьких, які залишаться без неї. 
Голод і холод зробили свою справу - Катерина втратила свідомість.