15

Напередодні Катерина та Анна, їхали зустрічати в аеропорт дітей тітки. Весілля мало бути уже за декілька днів і за тиждень, вони збирались у Німеччину. 
Проблем не мало виникнути, бо Катерина не змінювала поки що прізвища, і всі документи готувала на Бондаренко. Вже у передчутті нового життя дівчина подумки перелічувала усі справи, що треба закінчити. Через мамину травму руки на неї звалились ше деякі хатні справи.  
-Мені треба ще німецьку покращити свою.Допоможете? 
-Звичайно, моя солодка. 
-Давай дорогою трохи тебе поганяю, але чого чекати,-підсміхнувшись глянула Анна на дівчину,-давай вже. 
Жінки жваво розмовляли, жартуючи та водночас збираючись в аеропорт. Катерина не могла не скористатись тим, що її мати не розуміла про, що вони говорять, та  запитати про батька. Їй хотілось щоб у такий важливий момент у житті він був поряд. 
Анна розповіла дівчині, що все відбувалось дуже швидко, тільки як вона взнала, що у Олесі хтось появився, то приїхала її провідати та познайомитись, але застала вже руїни. Жінці було важко пережити, що у нього є дружина та діти, вона відчувала себе непотрібною.  
-Я думаю, що якби вона того дня не взнала, що вагітна, то точно щось би з собою зробила. 
-Вона в один і той же день дізналась про все? 
-Так. 13 вересня. 
-Бідна моя матуся, тепер я розумію її стан. Бо моє серце точно не витримало б того, що у Адама ще хтось є. 
-Ой, Катрусю, не говори дурниць. 
Анна обняла дівчину, та давай її підганяти, щоб не запізнитись. 
Дорогою катерина налаштовувалась, як зустрінеться зі своїми закордонними родичами, для неї це було дуже хвилююче. 
-Я,  Сашка та Андія не бачила вже більше 10 років. Так скучила. 
-Ти не називай їх так, щось їм не дуже до вподоби, краще Алекс та Ендрю. 
-Ти як була малою, то вони любили катати тебе у калясці, інколи я так хвилювалась, щоб вони тебе не перевернули чи не забули десь. 
-Час швидко минув, в Алекса самого вже скоро дитинка буде. 
-Він такий прискіпливий до всього, бідолашна Ліз стільки аналізів уже поздавала, що я б вже збожеволіла. Але вона чемно слухає свого чоловіка, який перевіряє на ній усі діагнози. 
-Тітко, він ж лікар, тай хоче тримати все під контролем. 
-Та я знаю його. Такий впертий постійно мене до лікаря заганяє. 
-Ви його мати, він хвилюється. 
-Так, а  я  хвилююсь за них. Хочу  до пологів невістки повернутись в Францію - це така радість.  
-Обережно!!!- крикнула Катерина 
Перед їхніми очима мов привид з`явився велосипедист, що проїхав через дорогу. 
Тітка, щоб не врізатись в нього звернула з дороги і їхня машина попрямувала з великою швидкістю в невеликий парк і врізалась в перше ліпше дерево. Жінки були пристебнутими і великих травм не мали зазнати. З-під капоту йшов дим, скло з передніх вікон посипалось, мов дорогоцінне каміння. Катерина була дуже наляканою, не могла поворухнутись, швидше за все від страху, бо не відчувала, щоб її щось боліло.  «Тітко! Тітко!» - гукала дівчина, але вона не реагувала. Катерина припустила, що та втратила свідомість і вирішила вибиратись з машини, щоб і тітці допомогти. Розщіпнувши пасок безпеки, вона потроху витягували ноги, які притисло до сидіння. Вибравшись на вулицю, дівчина впала на траву, збиралась з силами звільнити свою тітку, і чим швидше, тим краще. Поки дівчина повзла туди, вже зібрались довкола люди, подзвонили у швидку допомогу і витягли жінку з водійського сидіння. Катерина трохи відчувала слабкість в ногах і почала тремтіти, їй було комфортно, лежачи на траві, чекати допомоги. Вона бачила, що декілька жінок з присутніх там, почали робити тітці масаж серця та штучне дихання, дівчина хотіла підсунутись ближче та послухати як в них справи, але біля неї сіла молода дівчина і взяла її за руку. 
«Не потрібно, не будемо заважати»- сказала дівчина дуже приємним та спокійним голосом. 
Катерина вирішила прислухатись, бо толку з неї було геть мало. «Нема тут нічого цікавого. Що ви знімаєте?» - таж дівчина прогнала юнака, який знімав аварію на телефон.  
-Не розумію я таких людей. Тут горе, а вони з камерами стоять, замість того, щоб допомогти. 
-І я, - прошепотіла Катерина вдивляючись вслід за хлопцем. Щось було таке знайоме в ньому. Всі позли зійшлись у дівчини в голові, коли він сів на велосипед і проїхав повз. 
«Це він! Це він» - кричала дівчина, але ніхто не сприйняв її слів серйозно, навіть не зрозуміли до чого це вона кричала. «Чого ви стоїте, ловіть його. Потрібно наздогнати його!» - дівчина дуже схвильовано викрикувала  і намагалась встати та сама побігти за ним. Підвелась вона швидко на ноги, і так само швидко впала на траву, втративши свідомість.