14

14 
"Усі слова світу зберу, 
І не зможу тобі розказати, 
Як я  тебе сильно люблю, 
Яке щастя - тебе покохати. 
Усі радощі, переживання, 
Усе, що може душа відчувати, 
Неможливе до порівняння 
З щастям - тебе покохати." 
Найгарніші слова у світі прочитала Катерина на невеликій картці, що була разом з великим букетом троянд ніжно-рожевого кольору.  Дівчина мов дістала крила і літала по квартирі, бо знала що це Адам зробив їй сюрприз а ще більшого піднесення додовало їй те, що він мав увечері приїхати. Дівчина чепурилась весь день, мати тільки тихо за цим всім наглядала і раділа, бо пам'ятала що таке закохатись. 
Не зважаючи на насичене життя дівчина не закидувала навчання і склала уже другу сесію на відмінно, що також потрібно було відсвяткувати.Бергоф обіцяв коханій особливий подарунок на честь закінчення першого курсу. 
"Що ж це може бути?" - задумувалась Катерина, вона вже зрозуміла що він романтик і любить дивувати.  
Вже майже зібравшись дівчина доповнювала останні штрихи :навела контур очей і зачіпила волосся невеличкою дерев'яною шпилькою, що доповнило її легкий літній образ із ллянного плаття блакитного кольру, що не досягало колін та білих босоніжок на невисоких підборах.  "Все, я готова"- сказала Катерина і почула стук у двері. 
-Мамо, там прийшли, відчинеш? 
-Так, Катрусю. 
Це був він, але спочатку "зайшов" величезний букет, а потім і чоловік.  
-Як ти так? Ти мене обманув? 
-Ні, я тобі зробив сюрприз! 
Дівчина кинулась в обійми коханого, вона так хотіла його палко поцілувати, але не змогла в присутності матері.  
-Пані Олесю, чи можу я запросити вашу дочку на вечерю? 
-Звичайно. 
-Ви не образитесь, якщо на дві вечері? Тобто я привезу її додому після завтрашньою вечері. 
Катерині було так ніяково, вона не знала як мама відреагує. 
-Добре діти мої, я вам довіряю. Будьте обережними. 
-Будемо, мамо, -відповіла дочка і поцілувала матір на прощання. 
Молода парочка вишла з будинку тримаючись за руки і пришвидшеною ходою зникли поміж будинками. 
Олеся дивилась у вікно і така журба на неї находила, вона довіряла дочці, але знала як кохання забирає розум. 
- Ти на довго?  
-Завтра завезу тебе матері і в аеропрт. 
-Я через тиждень паспорт заберу. 
-Це прекрасна новина моя Катрін. 
Вони сиділи в скверику, де зазвичай Катерина  бувала сама, це місце її заспокоювало.  Дівчина показала де її університет, та про те як тут познайомилась з Остапом.  Цей момент був ідеальним для подарунка, який Бергоф їй привіз.  
-Я щось тобі привіз. Трохи не забрали його у менев аеропорту, але тобі пощастило, що я наполегливий. 
-Що це? Контрабанда чи що?-дівчина засміялась і засоромилась, побачивши якими очима на неї дивиться Адам. 
-Ти така чарівна коли смієшся. Ні, зараз зрозумієш. 
Він дістав невеликий дерев'яний футляр, по якому було видно, що він не новий і простягнув їй.  
-Це тобі зерно сумніву. 
Катерина взяла коробку та відкрила. В середині був скальпель з орнаментом, по ньому було видно, що ним давно не користувались. 
-Що це? 
-Це скальпель мого вчителя - Йогана Штроде, він дав мені його, коли я ще вчився в школі, сказав "Це твій компас у житті-  прислухайся до нього, а коли він виконає своє призначення, зробиш його дорогвказом іншому. Подаруєш людині, що заблукала. 
-Ти не жартуєш? Він ж напевно має вже і історичну цінність, я багато чула за лікаря Штроде, він навіть Нобелівську премію отримав. 
-Так, два рази. І я пишаюсь тим, що він вчив мене. 
-Я не можу прийняти такий подарунок. Я його не заслуговую. Я ж не лікар і тим паче не хірург.  
-Ти народилась ним, ти повинна. 
- Я не можу нічого змінити. Мені треба працювати. 
-Чому?  
-Щоб допомагати матері. 
-А я ? Чи я не можу їй допомагати? 
-Ні, вона ж моя мама. Я не можу користуватись твоєю добротою. 
Чоловік встав на ноги і почав німецькою швидко під ніс говорити, махаючи руками. 
Хоч і дівчина в школі вчила німецьку, та геть нічого не зрозуміла. 
- В тебе є найважливіше для лікаря - бажання рятувати людям життя. 
-Адаме, мені вже не вступити, я і не встигну цього року, лише на наступний.  
- Ти тільки скажи, що ти хочеш і я тобі допоможу.  
-Я хочу, але дуже багато "Але". 
Бергоф знав, що в неї є потенціал, тому направляв її в правильне русло.  
Невдовзі приїхала їхня машина, яку лікар орендував і вони попрямували в Івано-Франківську область, де зранку мала пройти одна важлива зустріч.  
Дорогою Катерина розказувала ісорії, які знала про ті місця, що вони проїжджали. Прибули вони  близько опівночі, і відправились відразу в номер. 
Готель був зовсім невеличкий, номерів на 10-15, не фешинебельний і далеко від місця з поганими спогадами, проте дуже чистим і затишним. 
Бергоф знав про позицію Катерини щодо стосунків до весілля, тому в номері було два ліжка.  
-Дякую, що ти мене розумієш, але можна я засну у твоїх обіймах? 
-Я буду дуже щасливий. 
Закохані згорнулись клубком обоє і заснули. Адам не думав, що зможе володіти собою у  присутності своєї Катрін, бо він дуже хотів відчути її тіло,  її кохання і пристрасть, але цей вечір був настільки гармонійним, чистим і ніжним, що він заснув найщасливішим чоловіко на землі, просто обіймаючи її. 
- Ваш сніданок 
-Що вже? -сонно привідкрила одне око Катерина. 
-Так, вже. Сьогодні важливий день. Просинайся. 
Швидко поснідавши, вони поїхали в аеропорт, що теж було для Катерини сюрпризом. 
-Остап? Остап прилетить. Вже декілька тижнів не бачила його. 
-Ти так не радій, а то я ревнуватиму. 
-Не ревнуй,ти у мене єдиний, -відповіла дівчина і притулилась до його грудей. 
-І у Остапа вже є своя кохана, нащо йому твоя? 
-Що за новина така? Це ж прекрасно. 
Катерина жваво розповідала, про нові стосунки свого друга, тим часом і підійшли до них Остап та його дівчина Ярина.   
Молоді люди знайомились між собою, жартували, що було гарним початком дня.  
Ярина не була дуже високою дівчиною, в неї були зелені очі та русяве довге пряме волосся, посмішка  її притягувала, а на щоках виднілись дуже милі ямочки. 
Остапа було невпізнати, такий мов метелик пурхав довкола Ярини, і так ніжно до неї звертався –Ярочко моя.  
Зустріч була на будівництві, лікар мав глянути на скільки дотримуються усіх вимог, щодо вентиляції, аварійних виходів, достатньої кількості санвузлів і ще багато пунктів, щоб досягти німецької якості та комфорту.   
-Ярина буде займатись обладнання палат усім необхідним, у них з батьком є своя невелика меблева фабрика, де виготовляють вони еко-меблі, а це те що нам треба, і їм допоможе. 
-Ти знаєш, що ти найдобріший у світі? 
-Знаю,  -відповів він Катерині. 
-Де ти знайшов свою Ярочку,- запитав лікар. 
- Сама прийшла - по тендеру на облаштування палат.  
- Як добре, що ти замахнувся на таке,-озирнула оком Катерина будмайданчик,- інакше ми  б  не зустріли свою долю.  
Дорогою додому вони заїхали в одне, місце де краєвид перехоплює дух. 
Там чекав столик з готовою вечерею. Катерина була дуже здивована і раділа як мала дитина, бо для неї такого раніше ніхто не робив. 
Сонечко тонуло за небосхилом і цей вечір став ще більш особливим. 
-Я домовився. Ти будеш вчитись у Німеччині. 
-Як це?  
- Якщо звичайно, пройдеш вступні тести. Так що готуйся в тебе 2 дні. Здаватимеш онлайн 
- Якщо не пройду, то все марно. 
- А чому ти про таке думаєш? Ти зможеш! 
Вихідні пролетіли надто швидко, чоловік розривався між роботою на батьківщині та коханою в Україні, вже не міг дочекатись, коли все внормується і можна буде розслабитись. 
Бергоф був впепевнений, що Катерина здасть іспити,і він не помилився. Все було ретельно продумано,  щоб бути разом з нею.  Чоловік за свої заощадження оплатив все, та збирався в Україну, щоб особисто сказати хороші новини.  
Катерина зустріла його в аеропорті -виглядала дуже схвильовано, Адам це відразу помітив.  
-Моя пташко, ти така красива сьогодні. 
-Я така, як завжди, -сумно відповіла вона. 
-Значить ти завжди красива. Щось сталось? 
- Я здала іспити.  
-Ти вже знаєш?  
-Знаю. Мені телефонувала пані Беатріс Бергоф, знаєш її? 
-Як телефонувала? Моя мама - тобі? 
-Угу, і сказала що ти витратив на менн усі свої гроші. 
-От навіщо? Хто просив її це робити? - чоловік біткався на матір. 
-Ти навіщо таке робив? Хто тебе просив? 
- Я сам хотів. Ти мені потрібна поруч. Від цих грошей мені нема ніякого толку, якщо ти не поряд. 
-Я їх не можу прийняти. 
-Чому. Ти ж моя половинка?- взяв він її за руки притулив до облииччя. 
-Я пообіцяла твоїй матері, усе вернути. 
-Добре. Все повернемо,-погодився він, але задумався про щось своє. 
Молоді люди відправились до Катерини, там якраз гостювала тітка Анна.  
Мати сиділа в кухні і плакала. Жінка не хотіла створювати проблем ще більших дочці, але від тоді як вони вернулись додому нещастя за нещастям переслідувало жінок. 
"Ми вдома" -ніхто не відповідав. Катерина пройшла в квартиру і побачила заплакану матір та тітку що лежала на дивані. 
- Щось сталось? 
-Все добре, доню, не хвилюйся. 
-Що з твоєю рукою?-схвильвано запитала вона, помітивши гіпс у матері на руці. 
-Нічого, просто нас обікрали. 
-Як обікрали? З тіткою щось серйозніше? 
-Ні вона перехвилювалась, я їй дала заспокійливого і вона заснула. Не буди її, ти знаєш, що в неї серце слабке. 
-А як це сталось? Коли? 
-Доню, ще зранку, ми вийшли тільки на вулицю- накинувся на нас хлопчина у капюшоні. Я нічого не зрозуміла, він просто схопив мою сумку. Я не відпускала, тітка його почала відштовхувати.....а потім, я в швидкій. 
-О Боже. Як таке могло статись? 
-Катрусю, все добре, я просто впала і в мене тріщина. Наклали гіпс і відпустили до дому. А свідомість втратила з переляку. 
-Я тепер тебе саму нікуди не відпущу.- накинулась вона на маму з обіймами. 
Адам за цим усім мовчки спостерігав, перевірив у Анни пульс. 
-Катрін, кохана, я на годину відлучусь по справах, і повернусь. 
-Добре.  
Дівчина не зводила з матері очей. Приготувала вечерю для всіх і чекала на Адама. 
Тітка так і не познайомилась з хлопцем Катрусі, тому з нетерпінням виглядала його у вікно.  
Анна на свій вік виглядала досить добре, невеликі зморшки – прикривала макіяжем, її довге волосся додавало їй особливого шарму, жінка завжди йшла в ногу з модою і виглядала жіночною в будь-якій ситуації. 
Бергоф знав, що це справа рук Дениса. Остап його попереджав, що той не здасться і не  пробачить Катерині. Страшно йому було за свою Катрін, і він бачив лише один вихід. 
На стук у двері, вибігла дівчина, щоб відчинити і була вражена красою побаченого. 
Напевне найбільший букет білих троянд, які вона коли-небудь бачила, ледь пропхався в двері, за ним увійшов усміхнений Адам Бергоф.  
-Проходь, з якого дива такий букет? 
-З дивовижного мого кохання,-посміхнувся він. 
Жінки, що були в квартирі, прибігли на гамір і були приємно вражені. 
-Пані Олесю, я хочу у Вас попросити руки вашої дочки,-вставши чоловік на коліно, повернувся до Катерини,-а у тебе моя кохана я хочу попросити, щоб ти віддала мені своє серце.  
-Що?- шоковано і зі сльозами на очах дівчина дивилась на нього. 
-Ти заставляєш мою кров кипіти у венах,  як я з тобою, то почуваюсь найщасливішим чоловіком на землі. Я вірю в те, що наше кохання заплановане на Небесах і воно ніколи не згасне. Катріно, ти будеш моєю дружиною? 
-Так!!! -дівчина впала на коліна до коханого і міцно-міцно його обняла. Квіти, що ще були у його руках посипались на землю. На мить Адам сам розчулився, і випустив сльозу, бо не вірив, що вони тепер не розлучаться.  
Катерина підняла голову, подивилась в його очі, і ніжно поцілувала, їй вже не було ніяково перед мамою -бо це її наречений. 
"Благословляю вас діти"-сказала Олеся, та взявши Анну під руку, пішли в кімнату.  Жінкам теж вийшли сльзи, і вони щиро раділи за Адама і Катрусю, бо в жодної з них не було такого моменту.  
-В кожного своя доля, Олесю. Хай, наша дівчинка буде щасливішою за нас. 
-Справді, хай буде. 
Олеся пам'ятала гіркоту від свого кохання, і знала, що її світловолосий француз був любителем жіночої ласки, і не тільки дружини. Тому надіялись, що Катруся пізнає справжнє щастя і створить міцну сім'ю. 
Катерина була дуже щасливою, мати взялась шити їй весільну сукню, від ранку і аж до пізнього вечора, вона втілювала всі мрії, своєї маленької принцеси. Весілля планували нашвидкуруч, Адам хотів ще до початку семестру одружитись, щоб Катерина полетіла в Німеччину вже законною дружиною.  
Вони відвідували навчання у церкві, перед шлюбом, це було важливим кроком, дівчина хотіла щоб майбутній чоловік розділяв її погляди на життя, на виховання дітей та світосприйняття. Адам робив все щоб зробити кохану щасливою, його батьки не були віруючими, тому прийшлось похреститись та прийняти Християнську віру. 
-Катрусю, ти знаєш, в мене так сили прибавилось. Я ніколи не сприймав серйозно релігію, але щось в мені змінилось. 
- В тебе тепер є Ангел Охоронець.Тепер ми зможемо бути завжди разом .