11

"-Приїхали. Мадам, ваш номер на другому поверсі, в мене на третьму,- вказав хлопець у напрямку новенького готелю,- в мене є плани зараз, тому ви освоюйтесь, потім побачимось". 
"Катрусю, дивись яка краса. Минулого разу ми не були в такому гарному місці,"- захоплено скажала жінка, притуляючи дочку до себе. 
Дівчина оглянула навкруг, зітхнула і нічого не відповіла матері. 
"Знала б вона у скільки нам обійдеться ця краса," - подумала Олеся. 
Їхній номер був дуже затишним і не помпезним, з двома великими ліжками, невеличкою шафою, настінним дзеркалом, величезною ванною кімнатою і красивим краєвидом.  
-Все чого можна бажати - я з дочкою на відпочинку,чи це не щастя? 
-Мамо, я на роботі. 
-От як завжди зіпсувала момент. Знаєш, я також була колись, як ти - бачила тільки "біле та чорне" . 
- Я нормально бачу мамо. 
-І я про це кажу, можливо ти б розширила свій кругозір. Остап такий гарний хлопець, привіз нас у таке місце, ти це бачиш? 
-Звичайно, він мій дуже хороший друг.  
Мати мала геть інше на увазі, але не нав'язувала своєї думки, вона знала, що як прийде її людина, то вона обов'язково побачить усі кольори життя. 
На цьому вони перейшли від слів до дій, стали розпаковувати валізи та облаштовуватись. 
 На Остапа вже чекали. Хлопці, щось між собою жваво обговорювали, та помітивши його заклякли. 
-Що про мене говорили? 
-Майже, -посміхнувся Артем, і вказав поглядом на Дениса. 
-Ми про твою малу говорили. 
-Яку малу, ти що несеш? Чула б вона, що ти на неї так сказав, то б тобі по пиці врізала, -відповів Остап вціпившись поглядом в Дениса. 
-Боднар, ти що якоїсь жебрачки боїшся? 
-Я її не боюсь, а поважаю,- грубо відповів він Денису. 
-За що? Ти ж з жалості її до себе взяв. Так усіх загублених кошенят почнеш збирати. 
- Не переходь ганиць Ден, - з-під лоба подивився він на нього, хоч слів багато  на той момент приходило йому в голову, але стриманий, по своїй натурі юнак, вирішив не загострювати ситуацію. 
Він знав, що Денис не та людина, яку варто провокувати, він ходить по лезу ножа і заманює до себе інших, щоб побачити як вони оступляться, отримує від цього задоволення. З першої зустрічі Остап зрозумів, що біля нього постійно потрібно бути насторожі. Він став першим хто повірив в Остапа і Артема, тому хлопці з вдячністю ставились до нього і завжди прислухались. Вони ще були підлітками, мали багато ідей та шукали грошовитого партнера, але ніхто не  хотів з дітьми мати справи. Розчаровані і принижені вийшли хлопці від чергового жадібного підприємця,в холі офісу натрапили на його сина, що намагався фліртувати з старшою за себе, але ще у досить хорошій формі, секретаркою.  
Хлопець на той час мав зайву вагу і багато прихованих компоексів, але завжди поводився впевнено, не показував слабких місць та часто користувався положенням свого батька. 
-Чого витріщаєтесь? - запитав Денис і зверхньо глянув своїми темними очима на двох школярів. 
-Нічого, - сухо відповіли вони в унісон. 
-Це молоді бізнесмени, до твого батька приходили,- прокоментувала секретарка, і розреготалась таким зухвалим  сміхом, що аж різав вуха. 
-Допобачення,- сказав Артем , потянувши друга до виходу,- пішли, в нас ще є варіанти. 
-Я ваш варіант, -перебив їх Ден. 
-Ти? Що ти знаєш? -саркастично глянув на нього Остап. 
- Знаю, що ви станете міліонерами. 
Секретарка, що стояла приспершись на стіл, гепнула в своє крісло і зареготала, ще голосніше.  
-Іди будеш третім бізнесменом. " Пухлий, рижий і очкарик."..Так назвете свою фірму, - жінка так завелась насміхатись з них, що вони поспіхом вийшли на вулицю, але цей насміх запам'ятався кожному на довгі роки. 
Чи заради себе, чи заради того аби втерти носа, не надто розумній та високомірній секретарці, чи щоб щось доказати своєму батьку, син бізнесмена став успішним, почав слідкувати за своєю зовнішністю і холоднокровно у всому шукав вигоду. 
Денис  ріс без матері, а батько ним не цікавився, хлопець через це виріс трохи жорстоким та самозакоханим,  проте  брак батьківської уваги та любові  зробили його хорошим і безпристрасним  аналітиком і тим ким він є зараз. 
-Давайте перейдемо до справ,- перервав некомфортну паузу Артем, і хлопці перейшли до жвавого обговорення своїх справ. 
З заходом сонця в готелі почало прибавлятись жителів, жінки в своєму номері вже причепурились і чекали дзвінка від  Остапа. Катерина нарешті одягла своє чорне плаття, що чекало особливого моменту вже надто довго. 
Олеся пишалась своєю дочкою, вона знала, що виховала хорошу людину, і що її дочка, як необроблений діамант, ще не показала всього свого блиску та шарму.  
-Ти дуже красива. Тобі личить бути такою вишуканою, -похвалила жінка дочку, милуючись її виглядом 
-Я щось не впевнено себе почуваю у такому вигляді,- вдивлялась вона у дзеркало з якого дивилась незнайомка. Високий хвіст з ледь підкрученими локонами, вечірній макіяж з непритаманною їй червоною помадою, яка створювала ансамбль з подарованими Остапом червоними туфлями-лодочками та позиченим у мами чорним клатчем з етнічним червоним візерунком. Плаття хоч не мало вирізів і не було занадто коротким, але виглядало на дівчині дуже спокусливо,  оздоблений каміннями  комір-стійка, додавав образу святковості.  
Мама обрала не менш красивішу вечірню сукню, її власного дизайну, смарагдового кольору, яка додавала Олесі королівського шарму. Корсет підкреслював не зіпсовану роками талію, а спідниця впідлогу, надавала граційності  та загадковості. 
"Готові?" -Почувся стук у двері та одночасно знайомий чоловічий голос. Нічого не відповідаючи, Катерина відчинила двері, чим приголомшила Остапа. Хлопець не зміг вимовити жодного слова, лише кивнув головою. Мати вийшла вслід за дочкою і жінки попрямували до виходу. Якусь мить хлопець приголомшений залишився стояти біля дверей, тоді побіг їм навздогін. 
-Гарно виглядаєш,- підморгнувши, сказала  Катерина хлопцеві, який  сів за кермо. Він був в класичному чорному смокінгу, виголений так, що його вилиці аж блистіли, з вкладеним  волоссям і навіть здалось Катерині, що брови теж укладені, і це ледь не заставило її розсміятись. 
-Ти глузуєш з мене? Це я мав тобі зробити комплімент. 
- Мав. То й що,- усміхнулась дівчина. 
Скоса поглянув він на Катерину, мило посміхнувшись. 
Ресторан в якому відбувався захід мав дуже велику террасу, на якій була розсташована більша половина дійства. Трохи приглушене світло створювало стриману та затишну атмосферу, багато зелені, вінтажні меблі та десятки старовинних підсвічників були душею закладу. В цьому місці Катерині було комфортно, вона любила речі у яких є своя історія. З безлічю людей познайомилась вона цього вечора:  зірки, спортсмени, лікарі зі світовими іменами, бізнесмени.  Загалом запрошено було понад 200 гостей, проєкт має бути дуже масштабним, і зацікавив також багато іноземних осіб. Серед усього різноманіття  красивих жінок Олеся з дочкою виглядали дуже гармонійно і влились в оточення.  
-Пані Бондаренко?- знайомий вже їй голос заставив жінок насторожитись,- не знав, що ви будете тут. 
- Лікар Бергоф? Ми також здивовані, - відповіла Олеся. 
Катерина заклякла і не могла нічого відповісти. Вона вже забула, як це чути цей брутальний голос та акцент, який аж лоскотав її в грудях. 
Не встигнувши, як слід розпочати розмову, всю увагу привернув до себе доповідач у центрі. 
Остап тримався дуже добре, його хвилювання могли помітити лише добре з ним знайомі люди.  Він розповідав про усі перспективи які відкриються перед багатьма ланками медицини, і що він не хоче зупинятись на маленькому центрі, а що планує відкрити найбільший та найрозвинутіший комплекс у всій Європі. Більшість із  здивуванням дивились на 20-річного юнака, та в його очах горіла величезна іскра, його запал передавався як епідемія усім гостям.  
Катерина посміхалась, так що її щоки вже оніміли, вона немогла повірити, що її друг наважився на таке, він буквально втілював її мрію в реальність, тільки з більшим розмахом. В момент такого піднесення, дівчина відчула пропалюючий погляд на собі, що її аж стрясло. З-під густезних чорних брів на неї дивився своїм брудним поглядом ,огидний їй Денис. Чоловік прикусував нижню губу та гладив свої невелику, таку ж чорну, як сам він, бороду. Зловивши погляд Катерини, він підморгнув їй. Дівчина як обшпарена вибігла на вулицю ковтнути повітря, що зникло з її легенів з переляку. 
Обпершись на перила сходів руками,  швидко вдихала і видихала повітря, її руки трусились, вона не розуміла чому цей чоловік її так лякає. 
-Для мене вибирала плаття? Як взнала, що я  чорний люблю? - з широкою посмішкою сказав Денис,і почав підходити до дівчини. 
-Чого тобі? Йди всередину. 
-Я без тебе не хочу. 
Чоловік впритул наблизився до неї і доторкувся її губ своєю рукою. Дівчина смикнулась вбік і хотіла піти звідти, але Денис міцно зловив її за руку і притянув до себе. 
-Куди зібралась?,- схопив він її за хвіст , з такою силою, що Катерина,аж припіднялась на пальці,- Ми тільки почали. Ти ще з першої зустрічі в мене втріскалась, я одразу помітив. 
- Ти хворий якийсь. Відпусти мене, я буду кричати, - перелякано прошепотіла вона. 
-Кричи, так люблю глядачів, ти ж знаєш. 
Дівчина не встигла відкрити рота, як відчула різкий біль, аж в очах їй потемніло,кривдник видер жмут волосся з її голови і почав його нюхати. 
В його чорних мов саме пекло очах, з'явилось таке задоволення,  від того Катерині переперло дух, але зібравшись з силами вона почала кричати. 
- Доможіть!- і в очах її потемніло, а щока запекла вогнем від поличника який отримала дівчина. 
-Ти нікому не потрібна, там музика така голосна, що марно стараєшся.-  почав чоловік просувати їй руки під сукню, та пестити її ноги. Катрина почала викручуватись мов та змія, і втікати від свого кривдника. Збігши сходами вниз вона зачепилась каблуком за каналізаційну решітку, що призупинило її і дозволило божевільному наздогнати її. Він притис її до стіни, і почав з ще більшою наглістю, торкатись дівчини, його руки обпікали її, він з усієї сили зтянув з неї білизну, що вона розірвалась у нього в руках. Задоволена пика дивилась на бідолашну, вона набралась сміливості, і з усієї злості врізала йому по обличчі. 
-Я бачу, що ти мене вже хочеш- чоловік відповів навіть не  моргнувши на її удар, -Я також вмію веселитись,-вдарив він її по обличчі з такою силою, що вона впала на землю.  
У розпачі, перелякана до смерті дівчина, витягла з решітки свою застрягшу туфлю і встромила її в кривдника, який нахилився над нею. І з усіх сил почала бігти, туди куди очі бачили.