8

8 
Гарний, хоч і трохи  прохолодний був ранок. Сонечко пробивалось крізь не надто густо розсаджені дерева. Дорогою до університету дівчина була ще погружена в роздуми, тому не звернула уваги на це, так як зазвичай. Біля входу в старий корпус, її вже чекав симпатичний юнак. 
- Привіт.  Щось вирішила? 
-Так , я буду працювати на тебе.- неохотно відповіла дівчина. 
-Добре, тоді після пар все обговоримо 
Дівчина махнула головою, на знак згоди і зайшла в приміщення. 
Хлопець посміхнувся і потрер руки. 
-Це буде цікаво.  
Послідував він за Катериною. Остап був авантюристом і відкритим до експерементів,  тому скромна, трох дивна, але харизматична дівчина пробудила в ньому багато емоцій. Щось було таке у ній, що викликало довіру і підсвідомо Боднар вірив, що не пошкодує про такий крок. 
В  кінці дня молоді люди все обговорили і дійшли згоди. Вони проводили багато часу разом. Дівчина сама цього не розуміючи прив'язалась до нього. В їхніх зустрічах завжди шукала якийсь підтекст, намагалась зловити погляд Остапа, було в ньому, щось що його притягувало. 
Місяць за місяцем юнак зачаровував Катерину, вона інколи сама себе не впізнавала, бо перекреслювала свої інтереси і ставила на перше місце бажання хлопця.  
-Ти з ким будеш в Новорічну Ніч? 
-З мамою. 
-Ти не занадто багато часу проводиш з мамою, ти що не збираєшся дорослішати? 
-Мої стосунки з мамо тобі не зрозуміти. 
-Я хочу познайомити тебе з деким. 
-Залюбки. 
Відповіла, трохи зашарівшись Катерина. 
Дівчині лестила увага хлопця. Вона погодилась і не задумалась, що про це скаже її мама. 
Оляся бачила, що дівчина змінилась: менше часу проводила вдома, була неговіркою, менше стала проявляти турботи про маму. Жінка раділа, що у її дочки появилось особисте життя, що вона дорослішає.  
В останній день року навкруги завжди метушня, шум та поспіх. В передноворічній ейфорії була Катерина. Мати їй пошила сукню для такої події, що дуже гарно підкреслювала усі достоїнства дівчини. Темносиня велюрова сукня з асиметричними рукавами та легким декольте, облягала її силует так, що усі її випуклості набували дуже звабливого вигляду. Легкий макіяж та розпущене по спині пряме волосся  надавали їй голівудського вигляду.  
Дівчина перед виходом знову глянула на себе у дзеркало, і вибігла намугикуючи собі якусь веселу мелодію попід ніс. Олеся закрила за нею двері і розплакалась. Вона не розуміла чому так ридає, чи їй обідно що залишилась сама, чи від радості за дочку, яка вперше за все життя почала жити для себе.  
Катерину чекала під під'їздом дорого машина. Остап обперся на дверцята та чекав дівчину. Вийшовши, вона так швидко забігла в салон машини, що він навіть не встиг побути джентельменом, та відкрити їй двері. 
Дорогою Катерині було дуже не комфортно в такому вигляді, вона постійно обтягувала сукню, затуляла шарфом декольте, дівчина лишній раз не хотіла привертати до себе увагу хлопця, він дивлячись в дзеркало підглядав за її спробами виглядати скромно, хоч і уже помітив, що виглядає вона неперевершено. 
-Як зайдемо, не бійся бути собою. В моєму колі люди, які роблять те, що хочуть і не думають про думку посторонніх. 
-Ясно. Я буду собою 
Перелякано прошепотіла Катерина і вони зайшли всередину.  
Це був спеціально зарезервований лише для однієї компанії ресторан. Там було багато новорічних прикрас, величезна ялинка, і загалом було дуже світло та просторо і без лишнього пафосу. Не було позолот чи коштовного каміння на абажурах, але все виглядало дуже дорого і зі смаком. Катерині сподобався такий мінімальстичний дизайн і вона якось облегшено зітхнула, бо це місце її заспокоювало і розслабляло.  
Уже прибувші гості не сиділи за столом, а кожен був зайнятий чимось своїм, переважно були прикуті до своїх телефонів.  Двоє молодиків відразу підійшли до Остапа і Катерини. 
-Боднар.. ти привів її? 
Запитав перший, не помітивши позаду дівчини. 
-Упс, мадам проходьте, я Артем.  
Хлопець був з рудим волоссям та веснянками на обличчі, що виглялало дуде мило. 
-Ти Кет? -запитав другий. 
-Вона не любить такого. Вона Катерина. 
Заступився за неї Остап. 
- Ага, а я Тарас Шевченко, -іронічно підмітив він. 
І хлопці засміялись в унісон. 
-Жарт першокласника, - байдуже сказала дівчина. Хлопці їй уже не сподобались, і вона зрозуміла, що ніч буде важкою. 
- Ден, по паспорту Денис, - відрекомендувався він зі сарказмом. 
В його очах чорних, як ніч була якась зверхність і самовпевненість, 
Катерина пробувала познайомитись і влитись у компанію, але у ній не було жодної людини яка розділяла б її погляди чи інтереси.  Більшість стало називати її Кет, хоч і бачили, що її це дратує. Застілля було багатим, більшість страв дівчина раніше не куштувала, і навіть деяких інгредієнтів не знала назви, тому в неї було велике гостро-турне. Здивувалась Катерина, що не було алкоголю, навіть шампанське – безалкогольне. До дванадцятої ледь дочекалась, Остап зі всіма по трохи спілкувався і було зрозуміло, що у більшості випадків це по роботі. 
Пробамкали куранти, всім було весело, а дівчина зрозуміла, що дарма вона погодилась, дарма залишила маму. На цих думках її перервав Остап. 
-Пішли на терасу. 
Дівчина мовчки пішла слідом. Хлопець накрив її пледом який взяв з собою. 
Вона почувалась якось не в собі поки він не обняв її. Тоді їй стало тепліше та затишніше, він провів рукою по її щоці і взявши вказівним пальцем за підборіддя ніби направив її до своїх губ. Це був її перший поцілунок, все було так ідельно в цю хвилину. І тільки вона розплущила очі, все її нутро почорніло від злості. 
Її найінтимніший момент у житті, її перші романтичні спогади не запам'ятаються бо усі емоції від цього перекреслив наглий йолоп, який на фоні їхнього поцілунку зробив собі селфі. 
Поки розлючена Катерина витріщалась на хлопця підбираючи слова, щоб не накинутись з кулаками, ситуація  погіршилась. 
-Кет, в тебе напевно за життя стільки лайків не було, як сьогодні буде. 
Дівчина вирвала телефон з рук бридкого їй хлопця. 
-Видаляй! 
-Ти ще дякувати мені маєш, в мене знаєш скільки реклама коштує? 
Дівчина зрозуміла, що тут вона не зможе нічого зробити, стримуючи сльози з гордо піднятою головою стиснувши кулаки, вона забрала свої речі і вийшла. 
-Почекай. Чого ти псіханула?Подумаєш одна фотографія. 
- Ця історія не про мене, ти знаєш. 
-Ну але ж все класно. 
-Не для мене. 
-Що хтось помер чи що? 
-Так, моя гідність. 
-Ти, що гола там? 
-Голісінька! Це не для публіки, розумієш? 
-Ти вже придумала. Ми просто цілуємось, там нічого такаго. 
-Може для тебе це і нічого, -розчаровано подивилась на нього - завези мене додому. 
-Чого? Ще рано. 
- Я вже хочу!  
Почувши її розлюченість, він більше не сперечався. 
Дорогою додому тиша в машині, аж гула в голові у дівчини. Вона не хотіла ніпрощо думати, вона вдивлялась в асфальт та дорожні знаки. 
Шорох ключів у замку, розбудив Олесю, вона прижмурила ще сонні очі 
-Це ти доню? Так рано? 
-Так вони святкують, ті генії. 
-Як? 
-Без алкоголю, без танців і співів. Сидять в своїх телефонах. Так довго не витримаєш. Я захотіла спати. 
- Ну ясно, добраніч. 
Мати чула по голосу,що щось сталось, але не хотіла коперсатись в її душі. Катерина зняла з себе своє, але геть чуже плаття, лягла до матері в ліжко та міцно її обняла. 
-Вибач мамо, я така дурепа 
-Ні доню, ти просто дуже добра.