18

  Якийсь час йшли мовчки. Саміра озиралася і зиркала по закутках, боячись, що знову якась почвара накинеться на неї. В голові роїлися сотні думок. Серце шалено гупало в грудях, але не від страху – від передчуття, що от-от станеться щось визначне, щось, що має змінити хід всього.

– Пані відьмо, – наважилася врешті заговорити.

– Просто Рут. Не люблю оці всі зайві формальності, – відповіла та, не сповільнюючи хід. – І не оглядайся. Дивися краще під ноги, щоб носом не заорати. Тут нема Темені. Ми якраз під церквою.

– То Темінь боїться святих місць?

  Відьма хмикнула. Наївність дівчини веселила відьму.

– А ти віруюча?

– Не зовсім, – чесно відповіла Саміра, розуміючи, що справді не знає, у що вірить. Особливо тепер. – Я виросла у сім'ї, де було дві релігії. Та, здається, у жодного бога не вірили достатньо сильно.

– Єдиний бог, у якого всі права на ваші душі – це гроші.

– А хіба у вас по-іншому?

– Звісно. У нас є сила. Її за гроші не купиш і не продаси. У нас є свої Святі і свої Темні, які в рівній мірі дають нам цю силу. Але вони можуть її забрати. Тому у нас є закони і є Імператор, який стежить за дотриманням цих законів. Його слово – воля Богів, бо саме вони його обирають як найсильнішого. У вас, людей, все інакше. Ви самі обираєте собі владу, самі ж на неї жалієтеся. Ви продаєте себе за пару срібняків, а потім кричите про безправ’я. У вас керує не найсильніший, а той, хто має більше грошей.

  Саміра не могла не погодитися з цим, хоча зневажливий тон відьми зачепив за живе.

– А який він, ваш імператор?

– Жорстокий, але справедливий. Він дуже могутній. Не знайдеться такого демона у вимірі, що насмілився б йому виклик кинути. Його бояться і поважають. Він не прощає порушників, але й не вбиває задля розваги. І він ненавидить людей, – ніби між іншим, додала відьма.

– Чому ви всі нас ненавидите? Що люди вам зробили?

– А ти як гадаєш?

– Гадки не маю. Я взагалі донедавна про ваше існування не здогадувалася. А тут звалилися, як сніг на голову, – демон, янгол і відьма, та ще й з залізобетонною ненавистю до людей.

– Що ж, людино. Якщо ти вже і так у це влізла, я розповім тобі дууууже давню історію, – протягнула Рут. – Все було задовго до того, як Верховний янгол та Імператор демонів запечатали виміри, створивши ще один – Четвертий вимір. Не знаю, чи відомо тобі, що той вимір – в'язниця для всіх, хто не хоче слідувати букві закону. Але це вже пізніше туди почали засилати найбільш небезпечних злочиців. А на початку свого існування Четвертий вимір був кліткою лише для однієї істоти...

    Відьма замовкла і зупинилася, прислухаючись до навколишньої тиші. Не почувши нічого незвичного, рушила далі знайомим тунелем.

– Чи відомо тобі про історію походження вашого світу?

– Нууу, теорій є декілька, і...

– І жодної правильної – гортанно засміялася Рут. – хоча, мені подобається біблійна версія. Так от, слухай: на зорі часу й простору було тільки ніщо, Темінь, що поглинала сама себе. Тоді Святий і Темний віддали частинку себе, щоб створити матерію життя – Джерело, з якого все починається. Так з'явилися дві раси – янголи і демони, світле і темне. Але не було в демоні суцільної темряви, як і в янголі – самого лише світла. Вони були гармонією і жили в Єдиному Світі.

   Та одного разу у їхньому світі з'явилася дивна істота – слабка, безсила але дуже амбітна і самовпевнена. Вона прийшла через дірку між вимірами. Це була людина – звичайний собі чоловік, який випадково опинився там, де стіни між вимірами такі тонкі, що просто розриваються.

    Янголи і демони пожаліли нещасного, прихистили, нагодували, навчили всього, що могло йому згодитися в майбутньому.

    Але людині швидко все набридло. Йому було мало просто спокійно жити. Він захотів, щоб дві раси служили йому, бо якимось чином вважав себе кращим. Щоб домогтися свого, цей людський чоловік зазіхнув на святе – на Джерело. Але слабке тіло не могло витримати такої потужної сили. Тоді він притягнув із свого виміру жінку, щоб розділити силу. А ще він створив армію погані – неживих істот, духів, спотворених силою Джерела, щоб тримати всіх в страху. В Єдиному вимірі настали темні часи. Обидва крилаті народи потерпали під тиском анархії.

   Тоді найсильніший з демонів і наймудріший з янголів об'єднали сили і виступили проти Адейміса і Єсінеї. Їм вдалося перемогти, закинувши чоловіка, що на той час уже втратив людську подобу, до найдальших і найпустинніших земель. Вони оточили те місце сильними захисними чарами, які втримували Адейміса і його посіпак всередині. І поки вони робили свою справу, Єсінея втекла і прихопила з собою Джерело.

   Без Джерела Єдиний вимір почав руйнуватися. Його нещадно притягувало до людського виміру і точок дотику стало надто багато. Їх було неможливо котролювати. Тому найсильніші прийняли важке рішення: задля збереження цілісності кордонів Єдиний вимір розкололи на три частини, кожна з яких стала окремим незалежним світом. У Першому вимірі були янголи. У Другому правили демони. Третім став вимір людей, а Четвертий вимір – в'язниця. Точок дотику стало менше, але вони все ж були. І іноді границі проривалися, впускаючи нечисть. На захист таких точок поклали стражів – по одному з кожної раси.