Розділ 5. Магія в мені

Я була дуже спантеличена тим що відбувається навколо мене. Мені здавалося все це безгуздям. Спочатку звістка що мої батьки живі, а тепер що? Паралельні світи? Магія?  Я не могла оговтатись від почутого. Що це все означає? Тоді мені здалося що це і є моє друге завдання. Зрозуміти що відбувається в моєму житті. В цю мить мені хотілося з кимось поговорити поділитися своїми думками і переживаннями. Та я була самотня. Зовсім одна з цілою низкою запитань. Для початку мені потрібно було знайти місце для ночівлі так як я вже не встигла на потяг. Я ішла темною вулицею і дивилася в далечінь. Здавалося що навколо немає жодної живої душі, а в вікнах будинків які я проходила виднілась зловісна темінь. Раптом позаду себе я відчувала якийсь звук. Серце почало шалено калатати ніби от-от вистрибне з грудей. Я пришвидчила крок. Було страшно ще одна мить і я відчула що мене схопили ще мить і я втратила свідомість.
Отямилася я в якомусь моторошно у підземеллі від порції холодної води в обличчя. 
- Де я ? Що відбувається? -  питання просто сипалися в темноту. 
Тут почулися важкі кроки і сміх.
- Ну що ж привіт сестричко.
Почулося з дадеку. І перед моїми очима з'явився хлопець середньої статури з дуже виразним шрамом від опіку на лівій щоці. 
-Що? Ви хто?
- А ти ще не зрозуміла я твій двоюрідний братик Стефан. Ох і довго ж нам довелося тебе шукати. Любий дядечко добре заховав тебе відправивши до світу незрячих.
Він підійшов ближче до мене і схопив за горло. Дихати стало важко зі всіх сил я намагалася вирватися з його звати та мені цього не вдалося. На мить здалося що це кінець. Він відпустив мене . 
- Живи поки що. Не сумуй сестричко скоро повернуся.
Він зник разом із ним зникло освітлення і так моторошного підземелля. 
Я втратила лік часу мені тільки залишалося рахувати краплі води які капали додолу. Руки нестерпно боліли від важких металевих кайдан. Колись я читала казки про магію та чари (якомусь саме вони згадалися мені в цей момент)  мріяла опинитися на місці головної героїні прожити її пригоди та врешті решт її життя. І тут в реальному житті моєму житті виявляється що все про що я колись мріяла існує і тепер я проживаю свою казку яка поки що не не закінчується щасливим фіналом. Далеко чулися чиїсь кроки невже мій "братик" знову вирішив навідатись до мене. Мої думки відходили на задній план і раптом в своїй голові я почула вже знайомий голос. 
- Зараз ти слухаєш тільки мене я допоможу тобі втекти від Стефана але ти маєш повірити в справжність того що відбувається насамперед повірити в магію в те що вона є невід'ємною частиною тебе так ти звільниш свою магічну сутність. Якщо ти готова то зосередься відчуйте як магія прокидається в твоїх жилах, відчуй її потік по всьому тілу.
Слухаючи голос Малкольма в себе в голові я починала вірити в його слова. Тим часом кроки ставали все ближче і ближче. Здавалося що по моїж жилах тече не кров а розпечена лава. Коли я побачила перед своїми очима Стефана в мені ніби вибухнув вулкан. Все навколо запалало полум'ям кайдани що були на мені опинилися на підлозі я була вільна. Стефан лежав непритомний напроти мене. Енергія переповнювала,  вирувала в мені невідомою силою. З усіх сил я прокричали:
"Магія в мені!"
 

Якщо вам подобається моя історія ставте зірочки буду дуже рада вислухати ваші коментарі

З повагою ваша Tanja