Вибух, і не лише він

Якщо у вашого підрозділу багато проблем - 

То у вас є ТМ-62М

З однієї маловідомої пісні

______________________________________

Марія встановила мішень. Перевірила, чи надійно та тримається, відійшла на інший кінець печери та почала готувати браслет.

Лен та Лорі вирушили у свій рейд пустелею, і мали бути відсутніми щонайменше дві-три доби. Цей час мала вирішила використати, аби доробити та випробувати одну зі своїх останніх задумок.

Магічне середовище розробки для Великого Мозку було ще не готове – базове плетіння потребувало допрацювання, тож треба було чекати, поки Ленмаріель повернеться додому. І відіспиться як слід. Якщо (Марія стиха хихикнула) ельфійка йому дозволить, звісно.

Була в неї ще одна ідея – але для цього потрібно було провести деякі досліди над однією з тварин, яких ельф узяв з собою з Дикого Світу, тож знову таки треба було дочекатись його. Тож дівчинка відклала на майбутнє все, що було наразі невирішуваним, і зайнялась браслетом.

Вона давно вже хотіла додати своєму техномагічному пристрою можливостей – один лише напрямлений розряд, нехай і досить потужний, це якось малувато. Для початку, правда, браслет було потрібно повністю перебрати і зробити його модульним – в початковому вигляді вбудувати в нього щось нове було надзвичайно складно.

Довелося йти на уклін до Горіна і просити в нього допомоги з деталями. Це виявилось нелегкою справою - дворф досі не забув їхню перепалку у Сільверлейку та був ображений на неї за “містера Два-Фути-в-Стрибку” та інші підколки. Тож довелось задобрювати його обіцянками допомогти в роботі (зокрема з інструментами – той самий добрий паяльник часом не завадив би йому при обробці рунних заготовок) і смаколиками. Які, до того ж, вона мусила готувати сама – просити Лорі про допомогу було б неправильно, та й в ельфійки наразі вистачало своїх справ.

Врешті все було готово, і Марія засіла за збірку нового девайса. Цього разу було легше - досвід в неї був, а конструкція в цілому мало відрізнялась від старого браслета. Головне було правильно під’єднати накопичувачі – цього разу вони були трохи більшого розміру та ємності.

Зібравши базову конструкцію, вона вставила в спеціально підготовлене гніздо новий модуль – власне, його розробка і зайняла найбільше часу. Мало правильно розмістити всі елементи та підібрати потрібний метал – треба було ще й вбудувати в схему плетіння, що створювало потужні магнітні поля. І ось тут слабкість Маріїного джерела і її поки що обмежені знання в теорії магії були вузьким пляшковим горлечком. Лоріанхейн та Ленмаріель мало чим могли тут зарадити – позаяк вже їх знання фізики та електродинаміки були недостатніми.

Але дівчинка була впертою та цілеспрямованою, тож протягом кількох днів та трьох проведених у товаристві книг та посібників безсонних ночей рішення було знайдене. Аби досягтти потрібного ефекту, вона трохи переробила плетіння, що виробляло електричний струм (і завдяки якому технічна частина браслета взагалі працювала).

І от, нарешті, настав час випробувати нову іграшку. Колись таку зброю створили у її рідному світі і навіть пробували застосовувати на практиці – проте швидко відмовились. Енергії вона вимагала силу-силенну, тому ручних зразків вистачало на один-два постріли, а від станкових було мало користі – на той час вже існувало значно ефективніше стаціонарне озброєння. До того ж, віддача – вона була чималою, особливо в порівнянні з променевою зброєю, яка її не мала взагалі. Але тут і зараз ситуація була іншою. Правильно побудована схема заклинання зменшувала енергозатрати, а живлення від накопичувачів – збільшувало кількість доступної енергії, дозволяючи не тягати на собі батарею розміром з настінну шафку. Правда, затрати мани все одно були чималенькими, і кілька пострілів повністю виснажили б кристали – та ніхто не забороняв носити з собою кілька запасних і при потребі міняти. Зробити під це зручне кріплення - справа бажання й техніки.

З віддачею також вдалося вирішити питання - плетіння на базі простенького магічного щита, що вбирав енергію ударів, майже повністю гасило її.

Снаряд у вигляді скляного флакону в металевій оплітці повис між рейками. Марія прийняла стійке положення (легкий нахил вперед, ноги на ширині плечей, підпружинені), витягнула праву руку в бік мішені, притримуючи її лівою.

Постріл! Розігнаний магнітними полями снаряд блискавично вдарив у мішень. Пролунав дзвін битого скла. Деактивувавши зброю, дівчинка підійшла ближче. Металева оплітка (яка, власне, й робила снаряд провідним) від удару лише погнулась, а от скло, як і було задумано, розлетілось на друзки.

– Є! - щасливо всміхнулась Марія. – Випробування техномагічного рейкотрона можна вважати успішним. Тепер попросити Лорі приготувати вибухове зілля… – блакитні оченята блиснули азартом. – І буде двіж!

Прибравши бите скло, дівчинка рушила назад до будинку.

* * *

– Горіне, ти куди?

– Та от, не сидиться вдома, вирішив подихати свіжим пустельним повітрям, - єхидно відповів дворф, який щойно вийшов з будинку, навантажений рюкзаком з заготовками. – Куди-куди… Туди ж, звідки й ти щойно. Мені ж темна не дозволяє вдома зі старшими рунами працювати… Та добре, що в нас тепер для цього є окреме місце!

– Ну, ти ж дивись, обережно там… Не підірви нічого, – Марія добре пам’ятала історію, розказану їй Лорі – про те, як рунний майстер на пару з Леном мало не зруйнували дім в ході експерименту.

– Ха! – зневажливо кинув дворф, прямуючи до печери.

Розклавши на камені заготовки та інструменти, Горін приступив до роботи. Він зробив висновки з минулих невдач та вжив певних заходів.