Велике будівництво

I am a dwarf and I'm digging a hole

Diggy diggy hole, diggy diggy hole

Wind Rose - DIggy Diggy Hole

_________________________________________

Наступні кілька тижнів для четвірки видались насиченими. Все необхідне для будівництва постійного житла було в наявності, тож вони, не гаючи часу, приступили до роботи.

Для початку знайшли неподалік скелю підходящого розміру, яка годилась в якості основи. Далі їй потрібно було надати необхідної форми. Для цього Лоріанхейн модифікувала своє плетіння “Астрального Нігтя” - змінила конфігурацію та на порядок збільшила вливання мани. Камінь астральне лезо навіть в оновленій версії різало так собі, та все ж за кілька годин їй вдалось зробити зі скелі грубу подобу великого кам’яного куба.

Горін оцінююче глянув на те, що вийшло, розтягнув губи у кривій посмішці, промовив: “Тренуйся, темна!“, а потому, взявши зміцнене рунами кайло, почав доводити форму каменюки до бажаного ідеалу. Щоб дістатися верхньої частини, довелось взяти кілька дошок з привезених з Сільверлейка запасів та зробити драбину з опорами та невеличким майданчиком вгорі - достатньої ширини, аби вистачало місця стояти та махати інструментом.

Згодом таким самим чином вирізали кілька шматків з нижньої частини, лишивши чотири короткі сваї, які Лорі тим самим заклинанням відділила від основи скелі - згідно задуму, дім не мав бути одним цілим з навколишнім середовищем.

І це був лише початок. Тепер усередині кам’яної основи треба було вирубати всі потрібні приміщення та тут частину інтер’єру, що мала бути стаціонарною і могла бути зроблена з каменю - столи, стелажі і тому подібне.

Це міг знову ж таки зробити дворф, вручну… але тоді робота затягнулася б надовго. Тому вирішили піти шляхом, який вже використовували свого часу у Дикому Світі: закликати земляного духа і доручити зробити все необхідне йому.

Підготували ритуал, в якому мали брати участь троє: Горін, Лен та Лорі. Ерзац-замінник заклинача у вигляді енергетичного кристала цього разу не годився - треба було закликати як мінімум старшого елема, та бажано не одного. Марію до складних ритуалів вирішили поки не залучати - через її поки що слабке джерело, яке до того ж мало фізичне втілення і було нерозривно пов’язане з організмом, можливий відкат (у разі, коли щось пішло б не так) міг сильно по ній вдарити. Нашкодити малій ніхто, звісно ж, не хотів.

Але в рунного майстра підхід до стихійних закликів кардинально інший, ніж в класичного мага - тому ритуал зробили комбінованим. Заклична схема представляли собою складне рунне речення. На магії базувалось стримуюче коло, і вона ж відповідала за живлення та енергію, яку духи мали отримати в якості оплати за роботу.

Просто на словах - та на ділі зв’язати все це в один працюючий ритуал було неймовірно складно. Ленмаріель та Горін просиділи над нею битий тиждень, відгородивши з цією метою окремий куток в печері. Скриня, що слугувала їм за робочий стіл, була завалена листами пергаменту, вздовж і впоперек списаними викладками, рунними схемами та відбірними матюками (на полях і переважно мовою дворфів). Викладки містили більшість виправлень та закреслень (деякі також супроводжувались міцними висловами, але вже більш культурними та ельфійською).

Проблема була ще й в тому, що Лен, м’яко кажучи, не дуже розумівся на рунах, так само як Горін - на традиційній магії. А пояснити одне одному всі необхідні нюанси їм не вистачало терпіння. Розмова під кінець велась виключно на підвищених тонах, обоє не скупились на міцні слівця, а неодноразово обіцяний мордобій був як ніколи близьким.

Врешті-решт рішення таки знайшлось. Базувалось воно на тому, що рунна й магічна частина ритуалу мали задіюватися на різних етапах і майже між собою не пересікались. Також в процесі ритуалу ролі учасників мінялись: у заклику головним був Горін, а етап приборкання та договору з притягнутою сутністю ділили між собою ельфи.

Ельф та дворф могли собою пишатися: розробка настільки складної схеми на стику двох майже несумісних напрямків Високого Мистецтва була річчю майже унікальною.

 - Вітаю, колего, - посміхаючись, сказав тоді Лен. - Схоже, ми здійснили прорив.

 - Йшов би ти в дупу, КОЛЕГО! - у своїй звичній манері відповів рунний майстер.

Ритуал спрацював. З першого разу і навіть без проблем. На заклик прийшов старший земляний елементаль і двоє молодших - не зовсім те, що хотілося б, але теж прийнятно. Отримавши завдання, духи приступили до роботи.

Аби пояснити елементалям поставлену задачу, ельф, як і колись, підготував тривимірну схему. Вона існувала як у вигляді об’ємної ілюзії - щоб вся четвірка могла на неї поглянути, обговорити та, у випадку Горіна, вставити свої п’ять мідяків - так і в вигляді астральної проекції, яку вже мали розуміти самі духи і діяти згідно неї.

Дім цього разу вийшов двоповерховим. Верхній поверх - житлові та робочі кімнати, вітальня (вона ж інформаційний центр, де нарешті знайшлось місце Великому Мозку, що вже трохи встиг занудьгувати без роботи) і, окремим блоком - кухня, душова та санвузол. Нижній - склад, кімната для тренувань (не така велика, як полігон у Дикому Світі, але все одно достатнього розміру) та вольєр. Звичайно ж, один окремо взятий химеролог не збирався покидати своїх дослідів над живими істотами, а для цього їх потрібно було десь тримати. Вхід знаходився на нижньому поверсі, звідти наверх, до вітальні, вів невеликий коридор зі сходами.

З першого разу створити всі необхідні приміщення не вийшло, тому протягом наступного тижня ритуал декілька разів повторювали. Горін витратив більшу частину свого запасу рунної фарби, а декілька великих накопичувачів вийшли з ладу від перенавантаження - кристали тепер годились лише в якості дешевих прикрас.