Брудна гра Спітнілого

База королівськоо флоту Нортфолла у гавані Голд-Харбор нагадувала мурашник. Одні кораблі заходили в порт, інші - виходили, треті ремонтувались у доках. Туди-сюди снували люди й човни з вантажем.

Командор Мейхем сидів за столом, заповнюючи папери. Промені сонця, що стояло в зеніті, проникали крізь вікно, освітлюючи стіл, макети кораблів на полицях і вже немолоде, з сивими вусиками, обличчя офіцера.

Останнім часом в нього додалося клопотів. Пірати, нахабству яких і без того не було меж, пограбували і спалили галеон, що перевозив цінний вантаж для флоту. Корабель був добре озброєний, а на борту, окрім команди, перебував загін військових моряків. Та це не допомогло.

У двері постукали.

 - Командоре? Дозвольте?

 - Я зайнятий, капрале.

 - Є термінова інформація, сер.

 - Гаразд, заходьте.

 - Ось, - капрал, увійшовши, поклав на стіл списаний чорнилами лист. - Вуличний хлопчисько кинув пакунок вартовому під ноги і втік.

 - З яких це пір про жарти портових волоцюг доповідають мені? - брови командора здивовано здійнялись.

 - Це може бути вам цікаво, сер. Прочитайте.

 - “Капітан Вогняна Борода буде в Грейстауні…він заважає мені так само, як і вам… дата… ваш спітнілий від чесної праці друг”. І малюнок… Не розібрати що це, надто незграбно… Якийсь птах?

 - Це сова, сер, - підказав капрал.

 - Гм… Гаразд, - Мейхем зняв з пальця перстень-печатку. - Це дає право говорити від імені та в інтересах корони. Передайте його лейтенанту Гріну. Нехай знайде в порту найшвидший поштовий кліпер та реквізує його. Наші кораблі задіювати не будемо, це занадто довго. З собою хай візьме два відділення бійців - цього має бути достатньо. Якщо Вогняна Борода дійсно прибув туди, ми його візьмемо, і він постане перед королівським судом за свої злочини. Йдіть, капрале!

 - Так, сер.

* * *

Команда спала.

“Крихітка” чекала на рейді Санта-Рози, поки Вогняна Борода та його старший помічник вирішують свої справи на суші та повернуться. Другий помічник Лім намагався відмовити капітана від цієї ризикованої затії (хоча раніше сам же йому й розповів про “чорного торговця” у Грейстауні), та переконати бороданя було неможливо: коли він вже щось вбив собі у голову - то йтиме до кінця.

Одноокий Бен (той самий пірат у капелюсі та з пов’язкою на очі, що колись першим зустрів ельфа з дворфом після їхньої появи на Скелястому) обережно, стежачи, щоб палуба не скрипіла під ногами, підкрався до борту, тримаючи у руках якийсь накритий рядном предмет. Акуратно зняв рядно - під ним виявилась клітка з папугою.

 - Зрозумів, що треба передати? - пошепки спитав одноокий, звертаючись до птаха.

 - Зрррозумів, крррасунчику. Спррраву зррроблено! Гаррррі буде в куррррсі.

 - Не галасуй, придурок! Шию зверну. Ну все, лети, - він потягнувся до дверцят клітки. аби відчинити їх.

 - Можна поцікавитись, містере Бен, що ви робите на палубі в такий пізній час? - боцман Гобс стояв позаду і, склавши руки на грудях, з цікавістю дивився на Одноокого.

 - Та.. нічого, боцмане. Зовсім нічого, - відповів Бен, намагаючись стати так, щоб клітку не було видно. - Не спиться, ось, вирішив прогулятися.

 - Ага. А пташка, очевидно, вирішила скласти тобі компанію. Дай-но мені клітку. ДАЙ СЮДИ, Я СКАЗАВ!

Одноокий одночасно спробував викинути клітку за борт і вихопити шаблю, та здоровань вправним рухом завернув йому обидві руки за спину.

 - От тільки не треба хапатись за залізяку. Вона гостра, ще поранить когось.. Ходімо-но зі мною, хлопче. Гадаю, другому помічнику Ліму буде цікаво, з якого це дива ти вирішив серед ночі з папужкою погратись.

* * *

Другий помічник Лім, заспано потираючи очі, пильно дивився на Одноокого, якого мцно тримав боцман. Клітка з папугою стояла на столі.

 - Що, Бен? Працюєш на Спітнілого? - запитав рудий. - Не соромно зраджувати свого капітана і команду?

Одноокий мовчав.

 - Відповідати, коли тебе запитують! - Гобс важкою долонею відважив зраднику знатного запотиличника.

 - Ваш капітан - жалюгідна підробка! Як і його старпом - зло викрикнув Бен. - Капітан Крейг був справжнім ватажком, а ці двоє потвор просто використовують вас, щоб вирішити свої справи. Це вас до добре не доведе, ось побачите!

 - Ну ти й падлюка, - похитав головою боцман. - Ти ж нас всіх міг підставити! Якби капітан був тут, гадаю, він придумав би для тебе незабутню розвагу.

 - За відсутності капітана і старшого помічника головний на кораблі - я, - вагомо промовив Лім. - Містере Гобс!

 - Так, сер?

 - Повісьте цього чоловіка на реї. Звісно, прогуляти по дошці було б краще, та ми не у відкритому морі.

 - Із задоволенням!

 - Ви всі горітимете в пеклі! - закричав Одноокий, якого боцман потягнув за собою на палубу.

 - Нам і так туди дорога, хлопче, - знизав плечима другий помічник.

 - Капітан та старший помічник Кіготь в небезпеці, - сказав боцман, повернувшись за декілька хвилин. - На них може чекати засідка. Що робитимемо?

 - Ми зараз нічого не вдіємо, - відповів Лім. - Грейстаун - територія графства Нью-Дрімшир, там база їхнього флоту. І кордон Нортфолла поруч… Сподіваюсь, капітан не втрапить у пастку. До цього йому завжди щастило…

* * *

В таверні “Чарка і жбан” у порту Грейстауна пахло несвіжою рибою, потом та прокислим пивом. В повітрі висіла постійна завіса тютюнового диму - більшість присутніх безупинно диміли люльками.

 - Гадюшник, - пробурмотів Горін, похмуро озираючись навколо. - У всяких місцях доводилось бувати, але це - справжній гадюшник. Довго ще чекати цього твого торгаша?