Спітнілий Гаррі

Чергове торговельне судно догорало. Шлюпки з уцілілими прямували на схід.

Піратів в таких випадках завжди дивувала надмірна милосердність капітана Вогняної Бороди. Посланець (як більшість із них щиро вважали) диявола не мав просто так відпускати нещасних. Ну, принаймні, хоч когось змусити прогулятися дошкою…

На то Горін, посміюючись, відповідав, що Князь Пітьми наразі не вимагає жертв, а відпускає він виживших по одній простій причині: менше жертв - менше бажання у правителів прибережних країн шукати корсарів та слати по їхні душі мисливців за головами.

Існувала ще серед “лицарів моря” практика узяття в полон всяких важливих шишок, аби потім відпускати їх за викуп… Але із цим Горін точно не бажав морочитись. В золоті і дорогоцінностях вони й так не знали недостачі, то навіщо витрачати час і зайвий раз ризикувати?

Команда “Крихітки” зачохляла гармати та готувалась до відплиття. Час було повертатись на Скелястий, звільнити трюми від зайвого вантажу, лишивши те, що призначалось на продаж, та йти до одного з вільних портів. Пора вже збути чесно награбоване, а самим морським розбишакам - як слід відпочити.

 - Вітрило по правому борту! - долинуло з “воронячого гнізда”.

 - Ще один? - здивувався дворф. - Та скільки можна! В нас скоро в трюмі місця не лишиться.

 - Здається, це не торговець, - Ленмаріель підійшов до борту і вдивився вдалечінь. Гострий ельфійський зір дозволяв бачити певні деталі. - Фрегат. Борти пофарбовані у темний колір, майже чорний… Прапора немає, але на клівері й брамселях - якісь символи. Звідси не бачу…

 - Ану, - Горін дістав оглядову трубу, приклав її до ока. - Такої посудини я ще не бачив. Може, це наші… гм… брати по ремеслу?

 - Дозволите, капітане? - другий помічник Лім - рудий та довготелесий, зі шрамом на шиї - взяв у нього трубу і навів її на невідоме судно.

 - Це “Чорна Сова”, корабель Спітнілого Гаррі, - повідомив він, повертаючи трубу дворфу. - У капітана Крейга був з ним договір про ненапад та поділ мисливських угідь. Але ви - не Крейг…

У цій фразі було аж цілих два натяки: по-перше, новий капітан не зобов’язаний дотримуватись укладених попередником договорів, а по-друге… Чужий капітан з ним теж ні про що не домовлявся.

Кораблі зближвувались. Вже можна було розрізнити вибитий золотом по темному дереву напис “Чорна Сова” на борту фрегата. Знову ж таки сова (і знову чорна) була намальована на кількох вітрилах. І прапор, який врешті підняли на грот-щоглі, теж був чорним і з совою - правда, вже білою.

 - У цього чоловіка явно якийсь пунктик на совах, - зауважив Ленмаріель. Лім, якому, мабуть, добре був знайомий і чорний корабель, і його капітан, у відповідь криво всміхнувся. 

Біля борту фрегата стояв низький худорлявий чоловічок у чорному костюмі та окулярах. Темне волосся колись, мабуть, було в’юнким та кучерявим, та давно збилось у неохайний заяложений колтун. Кортик та два пістолі на поясі йому абсолютно не личили.

 - Оце і є ваш Гаррі? - спитав дворф. - Якось не вражає.

 - Гей, Крейгу! - закричав очкарик. - Я думав, ми з тобою домовились… - він здивованим поглядом обвів борт “Крихітки”. - А де Крейг?

 - Капітан Крейг, - відповів Горін, - вирішив зав’язати з благородним піратським промислом. І великодушно залишив мені у спадок цей чудовий корабель, разом з командою. Можеш називати мене “капітан Вогняна Борода”.

 - А, значить, ти тут тепер за головного? - Гаррі злісно зіщулився. - Це була моя здобич! Ми тиждень їх вистежували! - він тицьнув пальцем в бік тонучих останків торговця.

 - На ньому не написано, що він твій, - Горін знизав плечима. - Але якщо хочеш - він ще не потонув, можеш там понишпорити… Раптом ми щось пропустили.

 - У нас із Крейгом була домовленість!

 - Ну, то про це треба питати Крейга. Гей, Крейгу! Крееейг! Агов! - дворф роззирнувся навколо, ніби сподівався побачити десь поблизу колишнього капітана. - Де ж він заховався? Може, у трюмі? Старший помічнику Кіготь, ви не бачили капітана Крейга?

 - Ніяк ні, капітане, - з незворушним обличчям відповів Ленмаріель.

 - Ото вже халепа… А ви, другий помічнику Лім?

 - Ні, сер, не бачив.

 - От бачиш, Крейга тут немає. А мене ваші з ним домовленості - ти вже вибач - не колишуть від слова “зовсім”.

 - Ти про це пошкодуєш, недомірок, - просичав Гаррі.

 - Ти кого недомірком назвав, капітан Чорна Сопля? - недобре зіщулився Горін. - Може, зійдеш до нас на борт та поговоримо… як капітан з капітаном?

 - Вибачте, та змушений відмовитися, - токсично відповів Спітнілий. - Ми не прощаємось, капітане Іржава Борода! Ще стрінемось… у вузькому проході між рифами.

 - Чекаю не дочекаюсь, - пробурчав дворф. - Який сцикливий цей ваш Гаррі… зовсім не схожий на справжнього корсара, - додав він, коли фрегат почав віддалятися.

 - Він - підступний та винахідливий покидьок, капітане, - відповів другий помічник. - У прямому бою він з нами сходитись не стане - на “Чорній Сові” в півтора рази менше гармат, ніж у нас… Та й команди теж. Але напаскудити неодмінно спробує. Тепер варто остерігатися.

 - Розберемось, - запевнив його Горін. - Але щось ми тут затримались. Старший помічнику Кіготь - курс на Скелястий!

 - Ай-ай, капітане. Підняти вітрила! Ворушіться, шакали, інакше весь гульбан в порту пройде без вас!

* * *

Ленмаріель сидів за столом у своїй каюті, перебираючи зроблені за час плавання записи.

Тиждень в дорозі - і вони майже дістались острова. Коли скінчилась його чергова вахта, і за штурвал став Лім, ельф знову засів за роботу. Світові координати були вже частково обчислені, але працювати доведеться ще чимало. Під час відпочинку в порту треба буде знайти час і продовжити розрахунки - аби знати, які матеріали їм шукати у наступних рейсах.