Жива , чи мертва ? Викрадення матері

Я сиділа вдома , а Андрійко читав мені нотації . Я закривала вуха і удавала , що не чую . І коли я перестала його боятись ?
А от як усе було . Вранці була величезна злива . Слава Богу , до обіда вийшло сонечко , тому я дозволила собі погуляти по парку . Андрія не має вдома . Степанович спить . Це чудово !
Я побігла на вулицю . Сонечко гріло . Хоч невеличкий вітерець і продував , але я почувала себе чудово . Вітчим ніколи не брав мене на прогулянки . У голові у нього завжди була робота . Я любила його заради матері . Хоч це доволі важко ...
-Аврора ? Зубрила ?!
Я повернула голову . Там стояла жінка з рудим довгим волоссям .
-Катя ? Це ти , дівчинко ?!
-Подружко !- коли прийшла до тями , то вже стояла в обіймах подруги дитинства .
-Я так рада ! А ти досі з Іркою дружиш ?
-Так , спілкуємося іноді . Вона у кафешці працює .
-Тоді підемо туди ? До неї .
-Звісно .
Через 15 хв ми вже сиділи у кафешці , і пили лимонад . Ірка присіла поряд . Ми сміялися , веселилися . Потім Катя зібралася йти .
-А ти досі шукаєш свою матір ? -я здивувалася .
-Шукаю ?
Катя підійшла ближче . В неї було не менш здивоване обличчя .
-Я її бачила . Тиждень тому . Слухай , здається, вона ЖИВА .
-Жива?!
-Ірко , ти що головою вдарилася ? -засміялася Катя .
-Ось , дивись , -вона простягла фото . На ньому була моя мати та маленька дівчинка з чоловіком .
-Д-дякую , Іро . Я піду ,-я вийшла з кафе , і попрямувала додому .
****
Автобус встав . На жаль , в нього пробило колесо , тому я попрямувала додому пішки .
-Зараз , зараз , Надіє , -посеред дороги стояла машина . Чоловік щось лагодив .
В машині сиділа маленька дівчинка . Вона була досить схожою на ту з фото .
-Допомогти ? - запитала я .
-Та ні . Навряд чи ви розумієтесь в машинах .
-Тато , я хочу додому !
Я підійшла ближче . Маленька дівчинка була доволі сердитою .
-Ой , я ,здається, знаю вас ! -не знаю чому вирішила це сказати . Щось тьохнуло у грудях . Треба тепер викручуватись .
-Звідки ?запитала мала .
-Я знала твою маму . Ми дружили , -звучить доволі "реалістично " .
-Правда ? Розумієте її викрали тиждень тому . Може , ви щось знаєте .
У грудях заболіло . Знов викрали ? Я думала , що вже так близько .. І коли мама встигла завести роман ? Чому не шукала мене ? Я не буду її звинувачувати ,поки що .
-В-викрали ?-я сіла на землю .
-Все добре , міс ? -чоловік підійшов ближче .
-Ти знаєш мою маму ?- дівчинка зраділа .
-Так , я розповім про неї пізніше , -я спробувала посміхнутися .-Можна побалакати з вами ?- запитала в чоловіка .
Він виглядав спантеличено .
-Д-добре .
Я не знала що роблю . Просто подумала , що йому потрібно знати ....
Так , я розповіла йому правду . Про те , як нібито сім років тому померла моя мама . Як втікла з дому . Як знайшла зачіпку . Але не розказала про моїх "нових друзів ".
-Значить , ти її донька ? Я не можу повірити ... Пробач , але я дещо повинен тобі розказати . Сім років тому я зустрів твою маму . Вона стукала до мене . Я запустив до себе у дім . Я не зміг полишити її . Потім я дізнався , що в неї є донька . Твоя мама не розповідала мені подробиці . Це все що я знаю .
****
Десь о дванадцятій я прибула додому . Просто блукала по місту , шукаючи себе . Настрою не було . Думки були далеко . Я почувала себе дуже погано .
-Донька ? В тебе є донька ?! А я ... хто ж я ?! Чому ти не шукала мене ?!
Дощ лоскотав щоки . Під ним не видно сліз ...
-Авроро ! -до мене підбіг Андрій .
Він довів мене до хати . Я швидко заснула .
Настав ранок . Світило сонце , а пташки співали . Андрій сидів на стільці , заплющивши очі . Невже він усю ніч сидів тут ?
Коли хлопець прокинувся , то почав читати мені нотації.(про які ви вже довідалися з початку) Андрій не виглядав вже страшно . У той момент я навіть перестала його боятися .
Чомусь у кінці він посміхнувся . А потім мовчки пішов .
Ех , Андрію , Андрію . Хто може тебе зрозуміти ?