Несподіванка у лісі

Я йшла додому . Чесно кажучи , мене турбують слова містера Джеймса :"Ти повинна зробити надзвичайний репортаж ." Який саме ? Що це за слово "надзвичайний" ? Мені так тяжко ... Хоча , я щаслива , що мене узяли на цю роботу . Могла залишитись зовсім без ніякої .... 
-Я вже вдома ! 
-Аврора ? -до вітальні зайшов батько .-Ти знаєш Максима  ? Той , що син містера МакРіді . 
-Так , знаю його . Бачились декілька разів . До чого ти ведеш ? 
-Він кличе тебе заміж ! Це ж чудово ! Ти не рада ?
-Тату ! Я ж узагалі його не знаю ! Ми бачились декілька разів . 
-В твоєму стані ти узагалі повинна мовчати ! Ти вийдеш за нього ! У нас зовсім погано з грошима , а ти ..... Хочеш , щоб я помер ? 
-Помер ? Ти знаєш , що говориш ?! 
-ЗАМОВЧИ! Люба , твоя мама була б щаслива . Ти повинна це зробити . Він гарний хлопець , і ...
-Ти не мій рідний батько . Ти не можеш вирішувати за мене ! 
-Що ? Йди до себе ! 
-я втечу ....
-Не почув . Повтори!
Я замкнула двері за собою , і пішла . За вікном впала зірка . Така краса . 
-Мамо , пробач .... 
У дверях почувся :"Клац". Я підбігла до них , почала смикати за ручку. Замкнено . 
-Тату ,ти не маєш право ! Я вже доросла ! 
-Ти ще молода . Накоїш чогось , а мені вигрібати . 
Нічого не залишалось , як утекти . Я відчинила вікно та .... Нога заболіла . Прихрамуючи , побігла геть . На дворі нічого не видно . Темрява . Хотілось поспати , але де ? Я нікому не потрібна . Містеру Калінгтону , тільки заради грошей . Я вважала його батьком , от тільки він мене-абузою ....
Почувся скрип . Я отямилась у лісі . Довго йшла задумавшись , і опинилась тут . Як погано ! 
-Я не можу ! Чому ...ЧОМУ!!! -хтось кричав з-за кустів . Я заглянула туди . Чоловік років 60-ти стояв з лопатою біля гаражу . За ним хлопець років 28-ти . Він стримував сльози , але на вигляд був серйозним . 
У тіні я побачила ... О ні ! Це ж .... людина ! 
-А-а-а-а!!!!-вирвалось з мене . 
Вони поглянули назад. В очах хлопця спалахнув страх , а потім він різко змінився на злість . Я почала бігти . Гілля доторкалось до мене , царапаючи обличчя,  а нога все більше боліла . Чоловік узяв пістолет . Може , хотів налякати та щось сказати , але я вихватила в нього його і ... почувся вистріл . Я не робила цього . Хтось був з нами ! Хтось ще стояв з-за деревами . Та це не я ! 
Пістолет упав на землю . Я хотіла побігти , але хлопець схватив мене . Він тримав мене рукою . Я вирвалась . 
-Стій ! Йому потрібна допомога ! 
-Точно не від тебе ! Тікай , поки жива ! -закричав юнак . 
-Я цього не робила ! 
-Ми знаєм -,чоловік кашлянув. - Пістолет пустий . 
Я почала труситись . Нога ще більше боліла . 
-Де ваш будинок ?-запитала я , перев'язуючи живіт чоловікові . 
-Недалечко . Не боїшся ? -сказав хлопець . 
-Ні . Тільки пообіцяйте відпустити мене ! 
Чоловік потер потилицю .
-В моєму становищі , ми не можемо відмовити ,-він посміхнувся . Щось не зрозуміле було в його усмішці . 
Через 20 хв ми доїхали до будинку біля озера . Почало розвиднятись . Сонце зійшло . Хлопець заніс чоловіка до кімнати .
-У вас є щось проти болю ? 
-Ні .
-А в аптечці щось є ? 
-Ні . 
-Треба викликати швидку , -я дістала свій телефон , але хлопець забрав його , і ввимкнув. 
-Нас не повині знайти . Зрозуміла ? 
Я кивнула . Невже , вони ту людину .... 
-Неси ніж ! 
Хлопець кліпав очима , і не розумів що робити . 
-Кажу , неси ніж ! І щось міцне . Може , спирт ? 
-Я не п'ю . 
-В мене є у холодильнику ,-відповів чоловік . 
-Ти ж казав , що ...! Гаразд , потім поговоримо !

Він побіг до кухні . Там узяв ножа , горілку та серветки . 

-Дивись , я буду різати тут , а ти дай йому випити , і на рану полий . 

Хлопець почав давати чоловіку пити . Я в той час протерла ніж . 

-Крові боїшся ? 

-Н-ні . 

-Це добре . Лий он тут . 

Ми продезинфікували рану. Я дістала пулю , а далі перев'язала пораненого . 

-Усе . Нехай відлежиться . 

Хлопцю стало погано , але він не показував цього . Тихенько відійшов , і почав вмиватись . 

Я побігла , шукаючи туалет . Зайшовши туди , з мене вийшла вечеря . Я давно не робила цього ... Давно не рятувала людей ... 

Я вмила лице . На столі лежав телефон . Узявши його , почала пригадувати , що десь бачила цих обох . 

-Ну де ж вони ? 

Я лазила по новинах , переглядала усі сайти , і нарешті знайшла повідомлення :"Якщо побачите цих обох чоловіків одразу телефонуйте в поліцію ." 

Я згадала , що вони ті самі жорстокі бандити , яких розшукували рік тому . Значить , я їх знайшла ... Що буде зі мною ? Треба зателефонувати та ... 

До мене підійшов хлопець .

-О ні !- з руки випав телефон . Там була об'ява щодо його розшуку .-Я нічого не скажу ! Чесно ! Відпустіть , благаю ! 

-Я б відпустив , але навіщо ж ти лазила по цьому сайту ? Тепер ти забагато знаєш ....