Сцена 8

Марія натиснула на дзвінок біля дверей у квартиру. У паузі, яка тривала до того моменту, як вони відчинилися, опустила очі на легку блакитну сукню з розрізом біля однієї ноги й чорні туфлі.

— О, Маріє, привіт. Проходь, проходь, — Офелія відійшла трохи вбік, пропускаючи її.

Її волосся спадало підкрученими пасмами, а сукня персикового кольору надавала образу ніжності й повітряності, що дуже їй пасувала.

— З днем народження, — Солохова обійняла її та вручила пакунок з подарунком, щоб обрати який, обходила позавчора пів міста.

— Дякую, — широко всміхнулася та, на мить заглянувши у вміст пакета.

Вони пройшли в кімнату, де вже зібралися Ольга, Борис, Ірина, Макар і Володимир.

Два столи вже зіставили та накрили скатертиною поряд з диваном, щоб його можна було використовувати для того, щоб сидіти, а з інших трьох сторін розставили стільці.

Не було ще Ігоря, Світлани, Сергія, Олексія і Лілі. Хоча Марія прийшла трохи раніше за домовлений час, раптом знадобилася б допомога накрити на стіл.

Офелія якраз повернулася з тарілками м’ясної та сирної нарізки.

— Чимось допомогти? — перша запропонувала Ольга.

— Ідем на кухню, зараз гляну. Так швидше буде, — на мить замислившись, погодилася Офелія.

Усі пішли з нею.

— Ти хоч не сама це все готувала? — спитала Марія, глянувши на кількість їжі. І ще ж це не дивилася у холодильник.

— Ні, ні, — похитала головою вона, і Солохова звернула увагу на пластикові упаковки. — Замовила.

У двері подзвонили.

— Ви тут все потрохи виносьте, а я відкрию, — попросила винуватця зібрання, повернувши до них голову, коли вже виходила в коридор.

— Окей, все буде, — Борис підійшов до стола, з якого взяв напої.

Марія взяла тарілки й ледь не впустила їх, стикнувшись у проході з Ігорем.

— Обережніше, — буркнула вона на нього.

— Перепрошую, — легко усміхнуся він і відійшов трохи в бік, щоб дати їй пройти, а сам попрямував на кухню.

З невеликою метушнею вони перенесли всю їжу, посуд та напої. Поки завершили, усі зібралися в цій квартирі, яку зняли на цю добу.

Марії не хотілося поки й думати про те, що це потім доведеться прибирати. І в цьому не було потреби, бо Володимир відкрив шампанське, щоб перейти до святкування, а не думати забагато.

Усім налили в їхні келихи, і кожен по черзі сказали привітання Офелії.

Брали собі їжу на будь-який смак. Теми для розмов переходили одна на іншу.

— Щось нудно, може музику вимкнути? — запропонував Борис, коли вони вже десь мінімум годину говорили то про те, то про се, і були трохи напідпитку.

— Ой, точно, — Офелія підвелася й принесла колонку, про яку домовилася з Сергієм.

Увімкнула її та з’єднала з телефоном, на якому збиралася вимкнути плейлист.

Заграла музика. 

Щоб було більше усім місця для танців, і не заважали столи, усі, хто хотів, поступово переходили в сусідню кімнату.

Марія глянула на Ігоря, який на мить затримався в проході, щоб перевірити телефон. Поклав його назад у кишеню й глянув на неї. Відійшов убік і рукою запросив пройти.

Марія пройшла декілька кроків й зловила його погляд, прикутий до неї. Він не спішив іти далі, і їй на мить здалося, що це була пропозиція танцю, а не просто пройти. Та нічого не відбулося, тож вона пішла далі, аж ось її руку схопила інша.

— Невже ти подумала, що я це тебе просто пропускаю? — сказав награно невинним голосом і засміявся він, ніби помітив тінь розчарування, що промайнула її обличчям.

— Та ну тебе, — Марія не знала, чи обурюватися, чи сміятися з ним також. Та чи алкоголь, чи загальна атмосфера зробили свою справу, тож вона спинилася на другому варіанті.

Пішла з ним ближче до центру кімнати. 

Вона тільки звернула увагу на музику, яка грала з колонки. Цієї пісні точно раніше не чула, але енергійна мелодія так і спонукала до танцю.

Ігор взяв її руки у свої, і вони почали рухатися в ритм. Жваві кроки то вперед, то назад перейшли в більш відверті рухи стегнами.

Костюк відпустив одну руку Марії і, піднявши свою, дозволив тій крутитися.

Її все сильніше захоплював танок, повністю розчиняючи у собі.

Вона дивилася на Ігоря та на те, як він рухався чітко під музику. 

Однією з переваг театру було те, що можна одночасно й навчитися базово співати та танцювати, на випадок, якщо цього потребуватиме роль.

Марія провела долонями собі від боку стегон, піднімаючись тілом все вище. Її руки злетіли. Декілька кроків уперед — і вона взяла Костюка за пальці. Він підхопив ініціативу, і вони продовжили танцювати разом.

— Ой, — Марія і не помітила, як стикнулася з Ольгою, і як та взагалі опинилася поряд з ними. — Пробач.

Її ніби вирвали з паралельного світу, у якому були тільки вони вдвох і музика.