48

Коли яскраве світіння розсіялось, Кузьма і Саньок побачили, що опинились на галявині біля інституту.

– Ми що, подорожували в часі? – поцікавився Кузьма.

– Ні, – відповів Кіндрат. – Це була лише телепортація – подорож з одного місця в інше без транспорту.

– Ну і ну! Я скоро вже перестану дивуватися з усіх цих ваших технологій, – відповів Кузьма.

– А там, звідки ви прибули, цього не було? – спитав Микола.

– Не було. Я ж із 1952 року, – таблетки, вочевидь, подіяли, і Кузьма вже не стримував себе у зізнаннях.

– А мені трохи звичніше, але все одно ще дивуюся, – додав Саньок. – Я ж із 2019-го.

– І як ви з різних часів опинилися тут разом? – спитав Кіндрат.

– А ми не тут одразу познайомились, – відповів Кузьма. – Ми в дев’ятнадцятому столітті зустрілися. Я от випадково туди потрапив: ліз у пересохлу криницю біля замку і якось перемістився в часі.

– А я теж випадково опинився, – сказав Саньок. – Ми з шефом стежили за вченими, що проводили експеримент. У нас було завдання завадити їм, інсценувати нещасний випадок. Але через гранату, яку ми підкинули, стався вибух. А ми всі опинились у дев’ятнадцятому столітті: і ті вчені, і ми з Савком.

– З Савком? – перепитав Микола.

– Так, з Савком, – підтвердив Саньок.

– А вчений часом не Андрій Подолюк? – спитав Микола.

– Та-ак… – протягнув із подивом Саньок.

Кіндрат з Миколою перезирнулись.

– Так, так, так, – пожвавився Кіндрат. – А тепер давайте розкажіть по порядку, як ви тут опинились.

Кузьма із Саньком повідали їм, як втікали від людей Савка, як ті схопили Андрія, Марічку і Романа, як їм вдалося сховатися від погоні і потім переміститися в часі.

– Ну от і чудово, – підсумував Микола.

– Чудово? – спитав Кузьма, насупивши брови.

– Звичайно, – підтвердив Микола. – Адже ми з вами зустрілись, і у нас з вами однакова мета: допомогти Андрію і разом зруйнувати цю божевільну імперію зла.

– Та ну?! – не вірив Кузьма. – А звідки ви знаєте Андрія? До речі, він мій родич, щоб ви знали.

– Тим краще, – сказав Микола. – Про Андрія ми знали як про винахідника колайдера і відкривача подорожей у часі. Ми самі вчені. Мене звати Микола, це Кіндрат. І ми одні з небагатьох, хто на цій планеті не підкорився системі і бореться із нею. Андрій уже був у нашому часі. Савко намагався змусити його взяти участь у підтримці системи, оскільки вона почала розвалюватись. Ми допомогли йому втекти.

– Он воно як, – сказав Кузьма. – Дякую, що врятували і нас.

– Так, – додав Саньок. – Не знати, що б з нами було.

– Та нема за що, – відповів Микола. – Добре, що ми були поряд, коли ви потрапили в наш час. Ми одразу побачили, що ви незвичайні.

– І наші думки щодо вас підтвердилися, – додав Кіндрат.

– І що тепер нам робити? – спитав Кузьма.

– А от що робити – то тут потрібно подумати, розробити план. Маємо знайти Андрія. А поки ходімо, познайомитеся з іще одним нашим побратимом, Ігорем. Він тут, неподалік, на нашій базі.