33

Марічка збирала трави біля печери, де ночували з Андрієм. Вона могла зібрати ці ж самі трави в іншому місці. Але ноги самі привели її до місця, де вона почувалась щасливою. Її груди гріли спогади. Кожний його погляд, кожний дотик. А особливо сьогоднішній поцілунок… Він був такий теплий і ніжний. Марічка не знала, чи була коли щасливішою, ніж сьогодні. Не хотілося думати, що буде далі. Вона жила теперішнім. Вона почувалася найщасливішою людиною. Подумати лишень: він потрапив саме в її час. Адже міг потрапити у тисячі інших років і не зустрітися з нею тут. Вона б могла ніколи не покохати. Батьки видали б її заміж, як видали її сестру. Без кохання, без цього щемливого трепету, що так окрилює і дарує сенс життю. Якийсь щасливий випадок серед тисячі невдалих співпадінь. А може, – це і є те, що більшість називають долею? Чи все ж – розумний задум Творця? Не всі, далеко не всі, зустрічають у житті таке щастя, коли світ міняється докорінно, коли все забарвлюється не так, як колись, і життя відчувається так гостро і яскраво. А їй так пощастило. Хай для цього її коханому довелося подолати відстань у цілих двісті років…

Думки Марічки раптово перервав шум. На всяк випадок дівчина вирішила сховатися в гущавині. Як же вона здивувалась, побачивши групу летючих байків. Біля входу в печеру чоловіки злізли з байків. Марічка помітила, що в сітях вони привезли людину. Вона напружила зір – і впізнала Андрія. Дівчина здригнулась. Що це таке коїться? Хто вони такі і чому зв’язали її Андрія?

– Як же я не люблю цей портал, – фиркнув Савко. – Такий вузький, некомфортний. Недарма – дешевий, економ-класу. Ходімо.

Савко пішов уперед. Його люди несли Андрія в сітях. Двоє задніх штовхали байки, що пливли повітрям, ніби човни по воді.

Марічка тихо вилізла зі свого укриття і крадькома пішла в печеру за незнайомцями.

Біля джерела вони зупинились. Савко з легкістю відкрив двері часу. Скільки він їх уже відкривав. Це стало буденною справою, ніби відчиняти звичайнісінькі двері.

Савко зайшов першим. За ним зайшли його люди, несучи Андрія. Останні заштовхнули в портал байки. Марічка боялася йти за ними, однак розуміла, що це може бути єдиний шанс врятувати Андрія. Вона розігналася і  застрибнула в портал, що за мить зачинився.