Червоноград
32
Андрій рубав дрова, періодично складаючи їх рядами під хлівом. Він намагався ні про що не думати, вимотуючи себе, висотуючи думки крізь кінчики пальців, вириваючи з корінням бур’яни сумнівів і переживань.
Раптом якась тінь пролетіла над ним. Щойно Андрій подумав, що це не схоже на птаха, як тінь повернулась і нависла над ним. Він підняв голову і побачив над собою два летючі байки: це були Савко та Єгор. Андрій здивовано дивився на прибульців.
– А ось і ти! – вигукнув Савко. – Я не буду говорити: «Збирай свої речі і поїхали», бо в тебе їх тут нема. Я просто заберу тебе з собою.
Він натиснув кнопку на своєму костюмі, що по суті був екзоскелетом: і Андрій вмить був зв’язаний смарт-мотузкою. Учений відзначив про себе, що ця розумна мотузка – дуже цікавий винахід: з якогось міцного і водночас гнучкого матеріалу, інтелектуально керована і здатна цілком пристосуватися до форм, які вона має зв’язати.
– Ви, напевно, і є викрадачі мого міні-колайдера? – мовив Андрій.
Савко закотив очі:
– Заліпи йому рота.
Єгор виконав наказ.
За мить біля Савка з Єгором опинилися ще п’ятеро байкерів. Вони випустили сіті, якими оповили Андрія, і підняли його в повітря.
– Ну от і добре, – усміхнувся Савко. – Поїхали додому.
#1419 в Фантастика
#320 в Історичний роман
Відредаговано: 29.11.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
