23

Домогосподарка відчинила двері. На порозі стояв захеканий Савко.

– Добрий день, Віолето Андріївно! Гаспар у себе?

– Доброго дня! Проходьте. Він у вітальні.

Савко зайшов до вітальні. Гаспар обернувся до нього:

– Саво! Ти повернувся?

– Привіт. Як бачиш.

– Чим порадуєш? Вдалося виконати завдання?

Савко задоволено прицмокнув:

– Не просто вдалося нейтралізувати тих учених. А ще дещо таке сталося, що зробить нас володарями світу.

Гаспар поглянув з недовірою:

– І що це таке сталося?

Савко розповів про свої пригоди від початку до моменту повернення в теперішній час.

– Не можу повірити… – Гаспар хитав головою.

Савко дістав з кишені міні-колайдер.

– Гаспар, це те, що змінить світ.

Гаспар узяв в руки колайдер. Покрутив у руках, оглянув.

– Кажеш, ця штукенція здатна переміщувати в часі?

– Обережно… Ця штукенція може бути небезпечна. Той учений сказав, що не змінював режиму, що можливо потрапити лише в наш час. Але я так розумію, що коли поставити його в інший режим, то можна потрапити в інший час. Ми можемо створити свій власний світ, де господарями будемо тільки ми. Ми змінимо хід історії.

Гаспар зацікавлено дивився на Савка і усміхався.

– Мені подобається твоя ідея, Саво. Це геніально. Але треба все продумати. Ти сказав, що вчені застрягли в минулому. А нам потрібен хтось, хто зможе налаштувати цю штуку на правильну хвилю. І, здається, я знаю, хто це може бути. Завтра їдемо до Києва. Завітаємо до одного директора інституту.

– Окей, завжди готовий.