Ледве небо зашарілося світанком, учені вилізли з намету і заходилися готувати сніданок. Люди Гаспара теж прокинулись і зайняли спостережувальні позиції.
– Сань, іди візьми в Мурата додаткову сумку зі зброєю, – сказав Савко.
Савко невідривно спостерігав за метушнею учених, як ті жваво взялися за підготовку експерименту.
– Здається, все, – підсумував Андрій.
– Так… – погодився Роман.
– Боїшся? – Андрій схвильовано поглянув на приятеля.
– А ти що нє?
– Боюся, – визнав Андрій.
До Савка підійшов Саньок.
– Ну, нарешті! – нервово мовив Савко. – Чому так довго? Ледве не пропустили початку. Там все гаразд?
– Все пучком, шеф.
Савко дістав із сумки гранату і простягнув її Санькові.
– Зараз вони почнуть, – повідомив Савко. – Ми трохи подивимося. А тоді, за моєю командою, зриваєш чеку і кидаєш гранату. Чітко в ціль. Має виглядати як вибух техніки.
– Ясний красний, шеф! Всьо зробим!
Учені перехрестились.
– З Богом! – видихнув Андрій.
– Так, з Богом! – мовив Роман.
– Вмикай прискорювач позитронів, – скомандував Андрій.
Роман натиснув кнопку на пульті:
– Є.
– Тепер екстра-сі, – керував Андрій.
Роман натиснув кнопку:
– Угу.
– Те-колаптор, – продовжував Андрій.
– Так, – слідував командам Рома.
Андрій з Романом уважно спостерігали за монітором ноутбука, що стояв за метр від криниці. Якусь мить нічого не відбувалося. Аж раптом монітор спалахнув яскравими світловими плямами.
– Боже мій! Неймовірно! – вигукнув Андрій.
– Очманіти! Працює! – не вірив Роман.
– Глянь у криницю.
Рома нахилився над криницею:
– Андрію… Іди сюди…
Андрій схвильовано підбіг і теж нахилився над колодязем.
– Що в них відбувається? – спитав Саньок.
– Дідько їх знає! Сиди тихо, – цитьнув Савко.
Перед очима вчених розгорнулася дивовижна картина: у криниці рухалися світлі і темні плями.
– Вона існує… – прошепотів Андрій. – Темна матерія… Антиречовина…
– Я б сказав, що це світла матерія, – заперечив Роман.
– Надсвітла! – не вірив Андрій. – У ній занадто багато світла, щоб ми його могли побачити.
Андрій підбіг до ноутбука:
– Бач, а комп фіксує це світло. І її ще більше, ніж матерії. Вона об’ємно, багатовимірно оточує кожний атом. Ти тільки-но поглянь, що пишуть прилади!
Роман підійшов до Андрія.
– Справді неймовірно! Скільки енергії!
– Невже речовина тримається на енергії антиречовини??? – міркував Андрій.
– Боже мій! Таке відчуття, що ми на грані між матерією і не-матерією…
– Між матерією і духом?! Треба зберегти проміжні дані! – Андрій швидко клацав на ноутбуці.
Роман підійшов до криниці і засторопів:
– Андрюхо…
– Що? – спитав Андрій, не відриваючись від ноутбука.
– Мені здається, воно почало рухатися з прискоренням…
– Так зменш швидкість на прискорювачі, – порадив Андрій.
Роман поклацав кнопки на пульті. У цей момент темні плями в криниці почали рухатись з іще більшою швидкістю.
– Не допомагає… – з відчаєм вигукнув Рома.
Люди Гаспара напружилися.
– Що ж там відбувається? – спитав Саньок.
– Без дупля… – протягнув Савко.
– А коли гранату кидати?
– Поки що сиди. Я скажу коли.
У цю мить тоненький комариний писк неприємно насторожив Санька. Він не помилився: комар обрав саме його. Чоловік нервово сіпнувся, щоб збити комаху, і випадково випустив з рук гранату.
– От дебіл… – не стримував емоцій Савко.
– Я ненароком… – вибачався Саньок.
– Та тихо ти… – нервував Сава.
Андрій відірвався від ноутбука і підійшов до Романа. Побачивши під ногами гранату, він здивувався. Але, побачивши, що вона з чекою, не дуже закцентувався на цьому.
Андрій узяв у Романа пульт і щось клацав.
– Неймовірно… Де міні-колайдер?
Роман дістав із сумки чорну коробочку. Андрій щось наклацав на ній. Відтак міні-колайдер почав пищати. Андрій і Роман стояли розгублені. Раптом усе вибухнуло і потонуло у світловій кулі.
Савко і Саньок скрикнули і припали до землі. Гучна хвиля прокотилася урочищем. Коли шум стих, чоловіки роззирнулися, підвелися і обережно підійшли до місця вибуху.
Слідів руйнування не було видно. Але учених не було. Ніби крізь землю провалились. Так само десь поділась і апаратура. Сама криниця ніби зникла. Повітря на тому місці струменіло і виглядало наче водяна поверхня. Савко і Саньок підійшли поближче і несподівано розчинились у хвилях повітря.