12

Два роки потому

Важкі і гарячі промені сонця лягли на обличчя, що змусило спочатку поморщитись, а зрештою і прокинутись. Не розумію, чому взагалі деякі готелі економлять навіть на фіранках. Спробувавши розплющити очі, я потерпіла фіаско. Тому ще просто лежала із закритими очима, в які добряче пекло літнє італійське сонце. Потім я відчула на щоці легенький поцілунок, тому довелось повернути голову.

— Доброго ранку.

— Привіт, — прохрипіла я і довелось прочистити горло. Це повітря надто сухе для мого організму.

— Виспалась? Бо уночі ти так крутилась, що я думав, ти скинеш мене з ліжка, — Олег тихо засміявся.

— Я просто вже не можу тут бути. Надто спекотно. Надто сухо. Ще й штори не повісили. Мені вже навіть не хочеться ніякого моря, — я різко підхопилась з ліжка і підійшла до дзеркала, імпульсивно намагаючись поправити своє волосся.

— А скільки ми ще тут будемо? Не те щоб я не любив Італію, але все одно це не те, чого я чекав. Ти постійно зайнята, Іларія тебе просто не випускає зі студії. А я так скучив за тобою. І моя відпустка теж не вічна, я хочу, щоб ми поїхали кудись лише у двох.

Я нічого не відповідала, а просто мовчки вдавала, ніби дуже зосереджена своєю зачіскою. Тим часом дивилась в дзеркало на чоловіка, що був поряд зі мною вже майже два роки. 

***

Врешті добігши до офісу, я вперлась рукою об стіну, щоб віддихатись. Краплі стікали по чолі і щоках, перемішуючись зі слізьми, які не припиняли текти. В грудях все горіло і не давало спокійно вдихнути наповну. Я почувала себе останнім стервом, яке просто знищило почуття людини. І мабуть свої. Але врешті зібравшись з думками, я піднялась догори.

— Що з тобою сталося? — Павло витріщився на мене, коли я принесла із собою просто калюжу в його кабінет.

— Не задавай таких ідіотських питань, — я відтиснула своє волосся від води і сіла на диван. Павло помітно скривився від того, що після мене залишиться мокрий слід.

— Отже, ти готова мене вислухати? — чоловік по-діловому сів за свій стіл. 

— Залежно, що ти хочеш мені сказати, — я поклала ногу на ногу.

— Тягнути не буду, бо часу у мене є не так багато. Тому перейдемо одразу до суті. Як би я тебе не ненавидів, але зізнатись мушу в одному, ти дуже приваблива дівчина. І на це звернув увагу не лише я.

— Стоп, ти що, хочеш зробити з мене повію? — я різко перебила його.

— Ну що ти, ніколи! — Павло плеснув у долоні, — ти ж моя молодша сестричка, як я можу.

— Ніби тебе би це зупинило, — я закотила очі.

— Ти дуже сподобалась Олегу, люба Алісо. Я навіть відверто вражений, що хтось зміг так сильно полонити його серце. А так як він мій найкращий друг, а твій…тобто наш дорогий таточко краде гроші у фірми батька Олега, то він готовий вирішити це питання і закрити на все очі за однієї умови…

— І якої ж? — я напружилась.

— Ти будеш його. Спочатку дівчиною, коханою. А потім хто зна.  

— Перепрошую!? — голосно сказала я і різко підвелась і підійшла до його столу, — а чи не занадто це все? Я очікувала від тебе всього, але точно не такого!

— Заспокійся, — прошипів Павло, — це найкращий варіант для тебе, якщо ти хочеш врятувати дупу свого коханого татуся. Тим більше, Олег гарний, багатий, перспективний, явно набагато кращий варіант, ніж твій селюк.

— Що? — я витріщилась на нього.

— Так, Інна мені розповідала, що у тебе є якийсь там хлопець, що ви стільки років разом, бла-бла-бла. Це мабуть він був тоді, так, коли я вас бачив? Цікаво, ти тоді назвала його другом. То ж я думаю, що ми вирішили це питання?

Я дивилась на Павла очима повних сліз. Мені навіть здалось, що на його обличчі промайнула емоція жалю. Або мені це здалось через пелену, яка не давала мені чітко бачити. Врешті, сльози потекли по щоках, я опустила голову, щоб витерти їх. Павло протягнув мені паперову хустинку.

***

— Не знаю, скільки ще це триватиме, — я нарешті вийшла зі свого трансу, — колекція ще не зовсім готова. Точніше зовсім не готова. Хтось дуже сильно підвів Іларію, але вона не хоче розповідати мені, що сталося. Тому доводиться викручуватись.

— Ніби ти єдина, хто може їй допомагати, — Олег різко відкнинув ковдру і почав ходити по кімнаті. Я ж задивилась на його спортивне тіло, яке все-таки мені дуже подобалось.

— Це була моя величезна мрія. Я дуже хотіла бути дизайнером і вже от-от зможу творити сама. Тому, будь ласка, давай без таких розмов. Це не дуже приємно.

— Вибач, — чоловік підійшов до мене і охопив обличчя теплими руками, — просто я вже так не можу. Ми ніби разом, але ніби на різних континентах. Ти потрібна мені, а так далеко.

— Звідки в тобі всі ці романтичні слова, — я засміялась.

— У мене ще багато прихованих талантів, — він підморгнув.

— Я вірю, але мені вже треба збиратись, — я акуратно звільнилась від його рук і побігла в душ.

Не скажу, що Олег був поганою людиною чи ще щось, але для мене він просто сірий. Не чорний і не білий. Я не відчуваю до нього ні ненависті, ні кохання чи навіть тілесного потягу. Спочатку ночами я довго плакала, що погодилась на таку безглузду угоду, проте з часом я просто звикла. Тим більше, вдалось допомогти татові, який поки навіть не знає, що про його брудні справи відомо. З батьками я не бачилась вже десь так само близько двох років, бо вони переїхали закордон. Тут вдома у мене залишився лише дідусь, який є моєю найбільшою опорою та розрадою.

— Ти така красуня, — сказав Олег, глянувши на мене, коли я вже збиралась виходити.

— Дякую, — швидко відповіла я, намагаючись якнайшвидше вчепити сережку, — що ти сьогодні робитимеш?

— Не знаю, — він прикрив книгу, яку читав, — мені тут так нудно. Я б повернувся додому, але хіба ж можу бути без тебе.

— Не розумію, чому ти досі цього не зробив.