Розділ 31. Остання зрада

   Перемога в будівлі Зеніту мала б принести полегшення, але замість цього вона принесла важке, задушливе відчуття незавершеності. У повітрі пентхаусу, куди Марк і Діана повернулися під посиленою охороною, все ще витав запах нічного нападу. Робітники вже вставляли нове скло, і дзвін інструментів по металу нагадував Діані удари дзвона.

   Вони сиділи в кабінеті Марка, в єдиному приміщенні, яке було повністю зачищене і перевірене на наявність прослуховування. Марк вивчав документи про перехід прав власності, а Діана бездумно дивилася на екран ноутбука, де нескінченною стрічкою йшли новини про їхній тріумф. Але всередині неї зростало занепокоєння.

 - Марку, - тихо промовила вона. - Ти сказав, що вони знали коди доступу. Ти сказав, що хтось із близького кола допоміг їм увійти в систему життєзабезпечення.

   Марк підвів голову. Його погляд був важким.

 - Я вже розпорядився перевірити всіх. Мою службу безпеки, юристів, навіть обслуговуючий персонал. Хтось відчинив двері зсередини. Система Россмана не зламується ззовні, Діано. Тільки з серця.

   Діана почала перебирати в думках усіх, хто був із ними поруч останні місяці. Софі? Ні, Софі була її єдиною подругою, вона ризикувала всім, передаючи речі та інформацію. Юристи Марка? Вони працювали на нього десятиліттями, їхня лояльність була куплена не лише грошима, а й страхом.

   У цей момент до кабінету увійшла Софі. Вона несла тацю з чаєм і якимись паперами. Її обличчя було блідим, а руки помітно тремтіли.

 - Діано, люба, прийшов звіт із Лондона щодо передзамовлень, - сказала вона, ставлячи тацю на край столу. - Все виглядає просто неймовірно. Ви перемогли.

   Діана усміхнулася подрузі, але її погляд мимоволі впав на руки Софі. На зап'ясті помічниці виблискував витончений годинник, нова модель одного з брендів-конкурентів, що належали консорціуму Дюпона. Діана знала, скільки коштує цей годинник. Софі не могла дозволити собі його навіть з урахуванням усіх премій.

 - Гарний годинник, Софі, - зауважила Діана, і її голос прозвучав дивно навіть для неї самої. - Подарунок?

   Софі на мить завмерла, а потім швидко опустила рукав жакета.

 - О, так... давній шанувальник. Нічого особливого.

   Вона швидко вийшла з кімнати, пославшись на термінові дзвінки. Марк і Діана перезирнулися. У кімнаті повисла тиша, яка була гучнішою за будь-який крик.

 - Софі була зі мною десять років, - прошепотіла Діана, відчуваючи, як усередині все починає крижаніти. - Вона була єдиною, хто знав, де ми ховалися тієї ночі у Версалі. Вона знала коди від мого сейфа.

   Марк не відповів. Він уже набирав номер своєї служби безпеки.

 - Перевірте рахунки Софі Леруа. Усі. Починаючи від дати підписання контракту в Монако. І перевірте її контакти з секретаріатом Філіпа Дельмара.

   Очікування тривало нескінченно. Діана сиділа нерухомо, дивлячись на зачинені двері. Вона згадувала кожен раз, коли Софі підтримувала її, кожен раз, коли та плакала разом із нею після пожежі в ательє. Чи було це все частиною гри? Чи була її єдина подруга на зарплаті у ворогів?

   Через п'ятнадцять хвилин Марк поклав телефон на стіл. Його обличчя перетворилося на маску з льоду.

 - Шість місяців тому, - промовив він. - Софі Леруа отримала переказ на офшорний рахунок у Панамі. Сума достатня, щоб купити половину твоєї нової колекції. Переказ був зроблений через підставну фірму, кінцевим бенефіціаром якої є... твій батько.

   Діана заплющила очі. Біль був таким гострим, що вона не могла вдихнути. Філіп Дельмар не просто використав її. Він купив її єдиний зв'язок із реальністю. Він оточив її шпигунами, щоб контролювати кожен її подих.

 - Поклич її, - сказала Діана. - Я хочу почути це від неї.

   Софі увійшла до кабінету за хвилину. Вона вже зрозуміла, що її викрили, її хода була невпевненою, а погляд бігав по кімнаті.

 - Навіщо, Софі? - запитала Діана, і в її голосі не було гніву, тільки нескінченний, випалений сум. - Я вважала тебе сестрою. Ми будували Scarlet разом.

   Софі раптом випрямилася. Її обличчя змінилося, зникла маска турботливої помічниці, на її місці з'явилася холодна, розрахункова жінка, у якої була своя правда.

 - Разом? - Софі гірко усміхнулася. - Ні, Діано. Ти будувала, а я подавала шпильки. Ти була великою Дельмар, а я була тінню, яка замовляла тобі обіди і вислуховувала твої істерики ночами. Ти думаєш, мені подобалося дивитися, як ти купаєшся в розкоші, поки я рахую копійки, щоб виплатити іпотеку матері?

 - Я платила тобі втричі більше за ринкову ціну! - вигукнула Діана.

 - І цього було замало, щоб терпіти твою святість! - вигукнула Софі. - Коли твій батько прийшов до мене і запропонував вихід... Я просто взяла те, що заслужила за роки рабства у твого таланту. Це я дала коди, щоб він знайшов тебе в Монако. Я була тією, хто підлив олії у вогонь твого ательє, щоб ти швидше погодилася на шлюб.

   Діана скрикнула і притиснула руку до рота.

 - Ти... це була ти? Вогонь в ательє?

 - Філіп сказав, що це буде просто невеличкий інцидент, щоб налякати тебе, - Софі почала істерично сміятися. - Він не хотів, щоб ти постраждала. Але я... я сподівалася, що ти згориш разом зі своїм ганчір'ям. Тоді б я отримала всю спадщину як твій довірений управитель.

   Марк повільно встав з-за столу. Софі позадкувала, але біля дверей на неї вже чекали двоє охоронців.

 - Ти зрадила не тільки її, - сказав Марк, і його голос був подібний до звуку льоду, що ламається. - Ти зрадила мене. Ти відчинила двері вбивцям у мій дім. Ти знала, що у вентиляцію пустять газ.

 - Я хотіла, щоб це скінчилося! - закричала Софі. - Я хотіла отримати свої гроші й поїхати! Ви обоє чудовиська. Ви побудували своє щастя на обмані, а я лише взяла свою комісію!

   Марк кивнув охоронцям.

 - Виведіть її. Передайте матеріали до прокуратури. І простежте, щоб її рахунки були заморожені до останнього цента. Вона не отримає жодного євро за свою зраду.