Розділ 23. Тканина брехні

Після ночі одкровень у пентхаусі Марка світ Діани більше не був колишнім. Сповідь Марка про шрам і роль її батька в трагедії його родини стала тією тріщиною, крізь яку почала сочитися гірка істина. Діана розуміла: щоб рухатися далі, щоб осягнути, чи має їхній союз із Марком право на життя поза помстою, вона повинна була сама знайти докази. Вона не могла сліпо вірити Марку, але й вірити батькові більше не виходило.

   Париж зустрів ранок після показу тріумфальним гулом. Газети кричали про «відродження Дельмарів», але Діана знала, що за цією глянцевою вивіскою ховається гниль. Вона прийняла рішення: їй потрібно повернутися в особняк батька. Не як дочці, що шукає розради, а як слідчому, який шукає правду в шафах зі скелетами.

   Особняк Дельмарів на авеню Фош завжди здавався Діані олімпом витонченості. Але сьогодні, входячи у високі дубові двері, вона відчула запах тліну. Усе тут, від кришталевих люстр до важких портьєр, було куплено на гроші, що пахли чужим відчаєм.

   Її батька не було вдома, він вирушив на екстрене засідання ради директорів, намагаючись врятувати залишки репутації після скандалу зі Скарді. Діана знала, що у неї є лише кілька годин. Вона попрямувала прямо в його кабінет, святу святих, куди їй у дитинстві заборонялося заходити без стуку.

   У кабінеті пахло дорогим тютюном і старим папером. Діана підійшла до масивного столу з чорного дерева. Вона знала, що її батько, за всієї його жорстокості, був людиною старої закалки, він не довіряв хмарним сховищам. Найнебезпечніші документи він зберігав у фізичному вигляді, у сейфі, замаскованому під корінці книг класиків французької літератури.

 - Пробач, тату, - прошепотіла вона, набираючи код, який підгледіла ще в підлітковому віці, коли шукала заховані подарунки. - Але сьогодні казка про благородного лицаря закінчується.

   Сейф відкрився з важким зітханням. Усередині лежали папки з позначкою «Суворо конфіденційно». Діана почала гарячково гортати документи. Спочатку це були стандартні звіти, але потім її увагу привернула справа під кодом «Зеніт». Це була та сама операція з поглинання компанії батька Марка.

   Читаючи протоколи зустрічей і внутрішні розпорядження, Діана відчувала, як крижана кірка вкриває її серце. Марк не брехав. Але правда була ще страшнішою. Її батько не просто організував нещасний випадок на верфі. Він платив інженерам за те, щоб ті ігнорували звіти про несправність тросів. Він свідомо йшов на ризик людських жертв, щоб прискорити падіння конкурента.

   Але найстрашнішим ударом став документ, датований місяць тому. Це був чернетка угоди між її батьком і... Віктором Скарді.

   Діана перечитала текст тричі, не вірячи власним очам. Її батько, її власний батько, вів переговори зі Скарді про продаж Scarlet, її бренду, її мрії, ще до того, як Марк Россман взагалі увійшов у їхнє життя. У документі чітко зазначалося: «У разі успішного заміжжя Діани з Марком Россманом, права на інтелектуальну власність бренду Scarlet передаються під управління фонду Скарді в обмін на списання особистих боргів Філіпа Дельмара».

 - Він зрадив мене... - голос Діани зірвався. - Він використав моє весілля як розмінну монету у своїй угоді зі Скарді. Ще до Марка.

   Вона зрозуміла все. Її батько не рятував її, видаючи заміж за Россмана. Він продавав її двічі. Спочатку Марку, щоб отримати тимчасовий перепочинок і доступ до капіталу Россмана. А потім він планував віддати її дітище Скарді, коли Марк виконає свою роль гаманця. Вона була для нього не дочкою, а найліквіднішим активом, який можна було перезакладати нескінченно.

   Двері кабінету різко відчинилися. Філіп Дельмар стояв на порозі, його обличчя було багряним від гніву. Він побачив відкритий сейф і папери в руках дочки.

 - Що ти тут робиш, Діано? - його голос гримів, як розкат грому. - Ти не маєш права ритися в моїх паперах!

   Діана повільно встала. У ній більше не було страху. Була тільки випалена порожнеча і кришталева ясність.

 - Право? Ти говориш про право, тату? - вона жбурнула документ про угоду зі Скарді на стіл. - Ти продав мене Скарді ще до вінчання. Ти планував знищити Scarlet моїми ж руками.

   Філіп на мить завагався, але швидко повернув собі маску зверхності.

 - Я робив це заради сім'ї! Ми були на межі краху. Россман хижак, він би все одно нас зжер. Я намагався створити противагу, використовуючи Скарді.

 - Ти брешеш! - вигукнула Діана. - Ти робив це заради своїх карткових боргів і своїх амбіцій. Ти занапастив сім'ю Марка, ти знівечив його життя, а тепер ти намагався розтоптати моє. Ти навіть не людина, тату. Ти паразит, який живиться життями тих, хто тебе любить.

 - Замовкни! - Філіп ступив до неї, замахнувшись для удару. - Ти Дельмар. Ти зобов'язана мені всім. Своєю освітою, своїм ім'ям, цим ательє, яке ти так цінуєш. Без мене ти ніхто. Просто красива лялька в руках Россмана.

   Діана не здригнулася. Вона дивилася прямо в очі людині, яка була її кумиром усе дитинство, і бачила там тільки порожнечу і жадібність.

 - Я ніхто? Ні, тату. Це ти ніхто. У тебе більше немає компанії. У тебе більше немає союзників. І в тебе більше немає дочки. Марк Россман прийшов, щоб забрати твою імперію, і знаєш що? Я йому допоможу. Тому що ти заслуговуєш на те, щоб залишитися на згарищі, яке ти сам роздував роками.

   Діана вийшла з кабінету, не озираючись. Вона чула, як батько кричить їй услід прокльони, як він трощить меблі, але ці звуки здавалися їй далеким шумом з іншого життя. Вона спустилася сходами, і кожен крок давався їй зусиллям. Тканина брехні, якою вона була оповита від самого народження, нарешті розірвалася, залишивши її оголеною перед суворою реальністю.

   Вона вийшла на вулицю. Холодний паризький вітер ударив їй в обличчя, приносячи дивне полегшення. Вона почувалася так, ніби вийшла з задушливої кімнати, де не було кисню. Вона сіла в машину і набрала номер Марка.

 - Марку... - прошепотіла вона в трубку, коли він відповів. - Ти мав рацію. У всьому.