РОЗДІЛ 7

Тимур дуже повільно повертався до реальності. Таких оглушливих ударів не отримував відтоді як його комісували через стан здоров'я. Контузії - це дуже страшно. Пам'ять знову і знову змушувала переживати ті події про які хотілося якнайшвидше забути. Забути назавжди! Раптом двері відчинилися і хтось знову спускався сходами вниз. Чоловік не міг підняти голову, щоб побачити свого викрадача. Того, хто продовжував з нього знущатися. Не фізично, а психологічно. Востаннє з ним таке було на фронті. 

• Нарешті отямився, мій друже. Тепер можу розповісти тобі про те, що найбільше цікавить - про вбивство Ярини Сонях. Вона була дійсно талановитою акторкою і мерзотою водночас. Міняла чоловіків мов рукавиці. Мені,, пощастило '' одного разу з нею познайомитися. Я навіть трахав її. Ярина була в захваті від цього. Та одного разу усе змінилося.
• Для чого мені це знати? Мені головне знайти вбивцю. Нічого іншого не потребую. Хоч ваш голос здався мені знайомим, все одно не пригадую вас. Голова тріщить після удару. Вірніше декількох.
• Тобто ти не хочеш знати мотив вбивства цієї актрисульки? Вона вважала себе пупом землі. Усі мали її боготворити. Та не так сталося як гадалося.
• Хто ви такий нарешті? Що вам від мене потрібно? Я віддам все, що маю.
• Я твій привіт з минулого. Вітання з війни, мій друже. Ти так і не зміг позбутися примар власного минулого. Вони повсякчас з тобою. Війна увійшла в твою свідомість і знищила психіку. Ти тепер хворий для суспільства індивід. Твоє місце в психлікарні. Я не прощаюсь. Лише скажу до зустрічі. Рано чи пізно вона таки відбудеться.

Після того чоловік повільно розплющив очі і побачив яскраве світло. Він знаходився в лікарні. Голова гуділа мов дзвін. Біля нього на стільці сиділа Аделаїда. Виглядала вона втомленою і щасливою. 

• Адо ,- тихо промовив чоловік, - чому я тут?
• Вас знайшли непритомним на околиці міста, а потім привели сюди в лікарню. Дві доби лікарі боролися за ваше життя. Коли ви залишили мене в офісі шукати інформацію про вбиту я натрапила на аналогічне вбивство, яке сталося 10 років тому. ЗМІ про цей випадок нічого не знали. Вбивцю не знайшли. Або не хотіли шукати. Він точно відтворює теперішній злочин. Вірніше вбивство. Я думаю, що теперішній вбивця прочитав цю замітку і вирішив відтворити це вбивство. Воно теж скидалося на ритуальне. 
• Адо, я кохаю тебе. Ти єдина жінка, з якою я готова провести решту свого життя. Ти вийдеш за мене?

Від сказаного жінка ледь не впала зі стільця. Тимур звісно їй подобався, але не аж так сильно. Видно його добряче відлупцювали. Їй захотілося обійняти його і приголубити. Від цієї думки жінка почервоніла. 

• Я мушу подумати над цим. - промовила Ада, встаючи.- Головне, що ви живий. Тепер можу спокійно вертатись додому. Мушу відпочити. Дві доби без сну дають про себе знати. 
• Гаразд. На роботу можеш не виходити. Дозволяю.
• Дякую, Тимуре. Одужуйте. Щодо вашої пропозиції маю час не роздуми. - після цього вийшла з палати.  Аромат її парфумів ще довго залишався в повітрі, створюючи містичну атмосферу свята.