місто

Винниця зустріла Поліну спекотними обіймами, вокзал стомленний часом ,пронизанний сльозами розлучень, найщасливішими посмішками зустрічей тягнув руки - рейки ,з" єднуючи Поліну з містом .Рішення були прийнято швидко й горнятко кави ,куплене у першому ж кіоску ліниво зависло у дівчини у руці, Поліна не кваплячись зробила ковток не дуже смачної, аде досить міцної для остаточного пробудження кави.
Зустрічаючий Поліну чоловік зателефонував й повідомив , що затримується на хвилин 20 й просив зачекати.
Дерев"яна лавка під страреньким деревом стала зоною очікування , очікування ,яке занурило дівчину у вир думок.
Згадались студентські будні,  мабуть, навіяні дорогою. Дружна група ,що складалась здебільшого з хлопців , бо якось ментально вважалося, що криміналістика більш чоловіче заняття, згадалась Саша, та як згадалась, вона ніколи й не забувалась.
Саша була найяскравішою дівчиною всього факультету .Худорялява, з довгим волоссям, мала нереального кольору очі й характер справжнього козака. Саша мала аналітичний розум, що у поєднанні з природною цікавістю народжувало неперевершеного журналіста. Так якось склалося , що на першому ж занятті Олександра присіла біля Поліни і з ціього й почалася довга , непроста історія, що й досі не має логічного завершення.
Поліна зригнулась усім тілом, телефон нещадно верещав. 4 виклики було пропущено.
-Так, так я чекаю, біля центрального входу- квапливо відповіла.
До неї підійшов чоловік ,про яких кажуть, невизчначеного  віку. Спека у 34 градуси не стала для нього перепоною вдягути картатий піджак на фіолетову футболку, що у поєднанні з жовтими мокасинами виглядали надто піжонськи .Чоловік мав прекрасну, ідеально рівну лисину, срібляту бороду й окуляри під колір мокасин.
- Орест Арсентійович, можно просто Орест!- й простягнув Поліні спочатку на манер французів щоку, але не побачивши відгуку у очах дівчини швидко підсунув руку у простягнуту Поліною долоню.
- Поліна !
- Я на машині, зараз швиденько вас довезу до готелю ,де вам запропоновано житло, ви добре відпочивайте, бо завдання у вас з нелегких....й не для лякливих. а завтра я вас десь о 10-й заберу й відвезу до Любові Володимірівни- це головний лікар і вона вам надасть основні матеріали.
- Дуже дякую, ну можемо їхати.
Готель NEW YORK вразив всередині трешевою совковістю .Поліну завжди вражав креатив вітчизняних бренд- менеджерів,  бо дивлячись на жінку на рецепціі -готель мав мати назву- Радянська Зірка, або принаймі санатрорій Чайка, але ніяк не NEW YORK .Адміністратор мала кругле, м"ясисте обличчя, рудувато -червоне волоссячко(бо волоссям це назвати важко), величезні груди, що їх ледь стримували бюстгалтер, блузка й фірмовий жилет, вона простягула картку клієнта золотими пальцями ( у повному розумнінні золотими,бо майже на кожному було вдягнута золота каблучка, а на вказівному ії було взагалі три!!!) й вказіним та одночасно милим тоном сказала
- Оплату подрібно внести зараз за весь час перебування, в номері не палити, гостей після 23-ї не приводити!
Поліна розрахувавшись, взяла ключі від номеру й пішла до готельного ліфту. Номер , на відміну від холу приємно вразив чистотою ,хоча й не був досить сучасним. Оглядаючи все навколо дівчина зловила себе на думці , що досить зголодніла й вирішує прийняти душ й піти у місто в пошуках смачної їжі.
Вода прохолодними потічками змивала дорожню втому, закривши очі вона насолоджувалась свіжістю. Думки стали легкими, їй хотілося думати про щось приємне, згадалась дивна дурниця...Як після довогої нічної прогулянки, чи краще сказати гулянки з вином , Поліна уклалась у ліжко й почула, що хтось дзвонить у двері, підійшовши до дверного вічка вона нікого не побачила й трохи налякана пішла спати, а зранку біля дверей сидів неймовірно смішнючий , плюшовий , чорний кіт з величезним носом! На ньому була маленька листівочка з написом- дякую ,що ти є!!Спогад , приємно обпік скроні, чорний кіт -Бегемот об"їхав з Поліною майже всю Україну, і тїльки того жахливого разу його не було поряд....

Вода ставала холоднішою, Поліна з розчавленої дорогою  поступово перетворювалась на бадьору та жваву. Загорнувшись  у білий, трошки з сіруватим рушник Поліна присіла біля столу , витягнула папери й нотатки, що зробила вона попередньо ознайомившись зі справою. Розклала за датами на столі й поринула, але налаштуватись на робочій лад не як не вдавалось. Думки постійно плутались та пливли, непов»язані між  собою події випірнали десь з глибини підсвідомості й затягували у стан передчуття недоброго.