20Глава

《Так дивно, ніби я десь її бачив 》,-роздумував Йон. 

Його погляд перекинувся на дракона. Інколи здавалося, що він знає.Ніби одного виразу обличчя йому було вже достатньо, щоб зрозуміти все без слів. 

Хлопець почав пильно дивитись на дівчину і згадував вчорашній день. 

Він знову оглянув її зовнішність, але нічого зміг не пригадати. 

-Гей, а ти звідки приїхала?-голосно запитав дракон. 

-Я з Тернополя. Приїхала навідати батька та трохи повеселитися.

Після слів "навідати батька " в Йона з'явилися деякі думки, які, можливо, були правдою. Ззовні вона була чимось схожа зовнішністю на того правоохоронця.Не довго тямуючи,  Йон вирішив упевнитися в своїх роздумах.

-А твій батько випадково не Тарас Олександрович?

-Так, це він.Мій батько тут працює, ось і я вирішила сьогодні навідати його з мамою. 

Впевнившись у своїх здогадках, Йон вирішив поділитися своєю маленькою історією, яка сталася минулого вечора,  з драконам.

Йон, потягнувши дракона за рукав, пошепки сказав тому, де він вже її "зустрічав". 

-Слухай вчора, коли ти залишився в барі, я побачив одне фото в кімнаті правоохоронця. Ось там я її бачив, але тоді вже було надто темно, щоб все чітко розгледіти. 

-Ось воно як. Знаєш я тобі також дещо не розповів. Можливо, через неї в нас з'являться великі проблеми. Поменше з нею спілкуйся, -після останніх слів дракон не став нічого пояснювати й повернувся назад до закладу. 

-Знаєш, мені не дуже подобається, коли за моєю спиною шепочуться, а потім відмовчуються. 

-Тобі тоді не потрібно залучати зайву увагу, -одразу відповів хлопець. 

Дівчинка не очікувала цієї відповіді. Вона була допитливою і хотіла знати все, що про неї говорять. 

-До речі, я бачив твого батька.Можу відвести тебе до нього. 

-А, не потрібно.Я збрехала. В мене немає батьків, тільки опікуни, котрі тут працюють. 

Йон був спантеличений. А як же його здогадки та те фото?

-Тобто ти не з Тернополя і твій батько не Тарас Олександрович?

-Ні, я справді з Тернополя  і приїхала сюди, але з тіткою, до її чоловіка Тараса. Він також мною опікується і, якщо що, він не має дітей. 

-А чому ти тоді збрехала?

-До тебе підійшов якийсь здоровенний чоловік,  а я таких боюсь.Якось сказала одному такому, що я сирота, але маю опікунів, так він мене ледь до дитбудинку не відправив. А бувало, що й до поліції доходило  і там мені доводилося ночувати, чекаючи, поки мене заберуть додому. 

-Так яке їм діло до тебе?Зазвичай на це не звертають увагу. 

-Це, мабуть, тому, що коли я буваю у горах сама, на це звертають увагу багато туристів. Неповнолітніх без супроводу старших не пускають, а я змогла пробратися туди, -гордо закінчила дівчинка. 

-Це все одно сильно заплутано. Моя голова вже почала боліти. 

-Так ти слухай далі...

-Стоп, нащо ти мені це розповідаєш? Ти не боїшся, що я можу кудись настучати?