19Глава

Тихий і мирний сніданок, що може бути краще?

Під час трапези до компанії підійшов правохоронець. 

-О, вже снідаєте.Бачу, дуже смачно,-сказав чоловік, вдихаючи аромат їжі.

-Добрий ранок.Що ж ви так рано встали?Тільки півтори години, здається, минуло,-мовила бабуся. 

-Я прокинувся від сильного аромату їжі, який дійшов до моєї кімнати.

-Ого, він був настільки сильний!?-здивувався Йон. 

-Еге ж, добре, що в мене сьогодні відгул.Так можу трішки довше поспати.Що тут у вас?-говорив чоловік поки не подивився на порожні тарілки. -Ну що ж, пора і мені поснідати. 

Йон встав зі стільця показуючи, щоб він сідав.

-Ти чого так одразу?Тут купа вільного місця, -правоохоронець був спантеличений. 

-Нас завжди вчили бути ввічливими і уступати місця старшим. 

-Я не настільки старий, присядь вже!

Йон спокійно сів і задумався:"Уступиш місце-погано, не уступиш-знову погано.Що за незрозумілий світ!?"

"Та годі вже!"-сказав про себе Йон, поплескаючи свої щоки. 

-До речі, пане, як вас звати?-запитав дракон. 

-А, мене?-вказав на себе чоловік. 

-Так, вас.

-Мене звати Тарас Олександрович!-гордо відповів правоохоронець.

-Зрозуміло.Дякую, що допомогли нам,-вдячно відповів дракон, хоч це й було не в його стилі.

-Ну що ви!Не варто, це ж моя робота,-сказав він, в думках закликаючи:"Дякуйте мені більше!"

Йон також подякував і вийшов з їдальні. Попередивши бабусю, він попрямував до виходу. 

Вийшовши з приміщення, він сів до найближчої скам'ї і почав милуватися природою. 

-Все таки тут гарно,-сказав Йон уголос. 

-І я так думаю,- в голосі чулася посмішка.

Йон здригнувся, коли почув голос.Коли він повернувся, то побачив позаду себе дівчину. 

-Привіт.Мене звати Стася, а тебе?

Дівчинці було на вигляд 10років. В неї було гарне біленьке обличчя.Блакитні очі, маленькі ніс та губи.Її зачіскою було каре, але з хвилястими темно-коричневими пасмами.Одяг був звичайний-легкий светер і штанці. 

Йон, розглядаючи її, зовсім забув відповісти на запитання. 

-Гей!Ти мене чуєш?Я до тебе звертаюсь, -дівчинка махала рукою перед його очима.

-Ой, вибач.Задивився на тебе.Це було не гарно з мого боку. 

Дівчинка розсміялась. 

-Ем...ну мене звати Йон.

-Йон, а ти забавний,-закінчила сміятись Стася.

Незабаром дракон погукав Йона.Хлопець хутко підійшов до нього. 

-Це хто, твоя подруга?-запитав дракон, кидаючи погляд на дівчинку.

-Ну, мабуть, ще ні.Ми щойно познайомились.

Дракон почав пильно придивлятися на неї, аж поки на його обличчі не з'явився здивований вираз.

-Нічого собі!Я бачу на власні очі відому альпіністку. 

-Що?-Йон був здивований від сказаного. 

-Ти що, не знаєш?Вона з малих років збиралася на гори.Причому постійно, коли тільки мала можливість.На жаль, мало фактів про неї відомо, як і про багатьох інших визначних людей цього століття.При цьому дата смерті теж невідома.