18Глава

Компанія сіла за стіл. Йон почав перетасовувати карти.Він не зводив погляду зі своїх суперників.Всі були впевнені в своїй перемозі, хоча не кожен знав правила.

-Спершу граємо в дурня,-промовив Йон.

-Добре, хутчіше роздавай!-відгукнувся дракон. 

-Ти знаєш правила?-запитав хлопець. 

-Та що в нього грати?Головне ж залишитись без карт й мати козирі, чи не так?

-Ну, типо того.Тоді почнемо.

Йон роздавав кожному по шість карт.Козирем була піка.

-А це що за шушваль така?-спитав дракон,  вказуючи на невідому йому позначку. Він був спантеличений. 

-Піка...

-Ось о це чорне?

-Так.

-А що робити коли в тебе її взагалі не має?

-Ти що, знущаєшся?-сказала бабуся. -Дай сюди свої карти. 

Бабуся почала показувати й називати всі масть. Їй довелося розжовувати з разу в раз,  хто є хто.Й правила вона розповіла повністю, щоб так, про всяк випадок. 

-На цей раз всі готові?-запитав Йон. 

-Ага.Тепер в мене сто відсоткові є шанси на перемогу.

Все почалось з початку.Цього разу козирем були черви. 

-Я розпочну.В мене шість,-сказав Йон. 

Йон походив до бабусі сімкою.Оскільки вони грали підкидного, дракон також підкинув сім.Вона з легкістю їх відбила і походила до дракона валетом.Той забрав карту. І так по колу. Під кінець дракон ходив до Йона. Він кинув козир даму. Бабуся підкинула також даму. Вони залишились без карт, а Йон відбив хід двома королями. 

-Нічия!-гукнув Йон. 

-Як так може бути?Я явно виграв, бо залишився раніше без карт. 

-Так, так, звичайно, -сказала бабуся, закотивши очі. 

-Ну, буває і таке. Коли я вдома грав з батьками,  в нас частенько була нічия...Продовжимо гру?

-Тільки не в дурака.Краще в щось інше.В те, де я одразу виграю, -промовив дракон. 

-Може "вірю-не-вірю "?

-Ні, звучить банально. 

-А гра доволі цікава!Треба поставити карту й сказати наступному гравцю, чи він вірить в неї. Наприклад, я говорю, що тут 6.Якщо ти віриш в неї, то ставиш будь-яку карту.Але якщо не віриш, то перевіряєш її. Якщо там не 6, то гравець який сказав вірю забирає її або той, хто походив на початку до гравця, який не вірить. 

-Якась складнувата гра, але інтригуюче.

-Головне залишитись без карт, -доповнила бабуся. 

-Продовжимо в дурня. А то тут хитрувати треба. Якось в наступний раз. 

-Гаразд,-погодився Йон. 

Вони зіграли ще три партії. Кожен залишався по одному разу. Ці пів години вони провели дуже весело. 

Коли вже був час сніданку, вони спустилися в столову. 

-Що будете замовляти?-офіціант підійшов до їхнього столика. 

-Що ви можете запропонувати?-попросила бабуся. 

-Ось, погляньте, -офіціант показав все меню. -Їжа входить в вартість номера, тому зареєстрованим не потрібно платити. 

-О, пішли скоріше зареєструємося, -бабуся встала зі стільця. Їй хотілося більше зекономити, думаючи:-"Так і проживання буде і їжа."

Нарешті вона дійшла до Лариси. Дівчина виглядала милою і привабливою, але характер в неї був мерзотний. Оплата за номер минула успішно і бабусі видали ключі. Вона хутко взяла сумки й хотіла віднести їх до номера, але посильний зупинив її, забравши їх багаж. 

-Це моя робота, пані. Не переживайте, я віднесу ваші речі, -мило відповів чоловік. 

-Дякую, -бабуся навіть не очікувала допомоги. Вона трохи перехвилювалася, коли в неї забирали сумки. 

-Бабусю, я знаю, що нам треба замовити!-гукнув Йон, підзиваючи її до столика. 

Вона підійшла до нього і запитала:

-І що ти хочеш замовити?-бабуся сіла на своє місце. 

-Я хочу пюре і сирники. 

-А я біфштекс з кров'ю, -мовив дракон. 

Бабуся і Йон подивилися на нього, як на дивака і сказали:

-Тут явно не дають біфштекс з кров'ю. До того ж на сніданок. 

-Ну так, мені потрібно було з вас прикольнутися. Але все-таки шкода,  що такого нема в меню, -відповів дракон. 

Компанія посміялася й почала снідати. Їжі ніби було мало, але вони наїлися до відвалу.